«І з того боку, і з іншого боку було скоєно багато злочинів», – заявив Вітольд Фокін в інтерв’ю проросійському інтернет-виданню «Страна.ua». Він вважає, що «потрібно оголосити загальну амністію, провести вибори, вирішити питання особливого статусу окремих районів, а краще – всього Донбасу». Ці слова викликали цілком закономірне обурення українських громадян. Адже це позиція не просто одного з радників РНБО, яким був, наприклад, Сивохо, а офіційного заступника голови української делегації в Тристоронній контактній групі. Фокіна критикували не лише з патріотичного середовища, а й окремі представники влади. Так, депутат від «слуг» Єгор Чернєв вимагає виключення Фокіна з ТКГ. Навіть голова Офісу президента Андрій Єрмак закликав «відокремлювати особисту позицію від позиції делегації», а «Вітольд Фокін щойно приєднався до переговорного процесу та розбирається з тематикою». Так само скандальний міністр МВС Арсен Аваков вважає, що ці заяви – провокація і не відповідають національним інтересам.

У відповідь Фокін заявив: «Це означає, що в провладних структурах є заслані козачки. Якщо прихильники війни скаженіють, значить, мої слова потрапили туди, куди треба. Нам треба принести в Україну мир, що ми і збираємося робити. Я маю на увазі, ми з Леонідом Макаровичем Кравчуком». 

Про те, що війну розпочала Росія, що особливий статус Донбасу призведе до подальшого розчленування держави, що справжню безпеку і мир принесе лише остаточний розпад вмираючої російської імперії йшлося уже не раз. Відомі й результати роботи «ведучого» в «потужному тандемі» Леоніда Кравчука: економіка як «кравчучка», віддана за одну ніч без рішення Верховної Ради тактична ядерна зброя, перебування довіреною особою Суркіса на виборах міського голови Києва, співзасновництво разом з Медведчуком проросійського блоку «Не Так», і зараз – особливий статус і вільна економічна зона Донбасу, амністія тощо. Зауважимо, що все позитивне – Декларація про суверенітет і Акт про незалежність – не заслуга колишнього секретаря з ідеології ЦК Компартії України Кравчука. Це відбулося просто під час його правління силами українських активістів.  Кравчук брав у цьому формальну участь всупереч власним переконанням задля виживання компартійної номенклатури. Водночас тішить, що незважаючи на величезні фінансові вливання, підтримуваний Кравчуком Григорій Суркіс, як, зрештою, і прокремлівський проект «Не Так», провалились на виборах. 

З чим можна погодитись з Вітольдом Фокіним, то з твердженням про «засланих козачків у провладних структурах». Однак основне питання – ким і для чого засланих. Бо на фоні скандальних заяв Фокіна «добрий поліцейський», керівник Офісу президента Єрмак, заявляючи про «неспівпадіння» позицій української делегації в ТКГ і особисто заступника голови ТКГ Фокіна, продовжує пропагувати «особливий статус» Донбасу. Але не всього, а, мовляв, лише його окупованих територій. До того ж виправдовуючись «одіозними і двозначними формулювання, з якими чомусь погодилася попередня влада», яку влада теперішня нещадно критикує і не сприймає. 

Однак як його не назви: особливий статус, особлива форма управління, вільна економічна зона, автономія будь-якого штибу, – це прямий шлях до федералізації і посилення впливу Кремля на Україну, що з невмолимою об’єктивністю підтверджує доля українського Криму. 

В агітаційно-пропагандистському стилі Єрмак узагальнено підсумовує, що «позиція української делегації в мінській ТКГ повністю відповідає національним інтересам України». Коли заступник голови ТКГ озвучує майже все (за винятком формального закріплення в Конституції), чого хоче Кремль і навіть більше, виникає запитання: чиї це інтереси і яка позиція «української» делегації? 

Між українськими національними інтересами і інтересами Кремля – прірва. І стрибки влади назустріч інтересам Кремля ні до чого хорошого не призведуть. Хоч би якими мотивами це аргументували. 

Час покинути ідеї-фікс на кшталт «надо просто пєрєстать стрєлять і посмотрєть в глаза». Бо така абстрактна та інфантильна позиція призведе до нових, значно більших жертв і руйнування держави. Це зрозумів ще один член делегації в ТКГ Сергій Гармаш, який спочатку позитивно відгукувався про Кравчука. Це зрозумів дипломат, голова впливової Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер, який виступав за діалог з Путіним, незважаючи на агресію в Україні, і який заявив про кінець стратегічного партнерства з Росією. Він аргументував тим, що відомо з далекої і близької історії: «Давно зрозуміло, чого варте слово з Москви. Там діє закон сильнішого. Це кінець, на жаль, і самої ідеї про стратегічне партнерство». 

Невідомо, чи є в Зеленського шанс і час для виходу зі світу власних ілюзій. Кадрове оточення з колишніх регіоналів і промосковських креатур не вселяє оптимізму. Призначення в збройних силах небагато міняють, бо військові – люди, які виконують накази. А загальновідомо, що зграя левів під проводом барана перетворюється на отару овець. Тому лише спротив і активність громадянського суспільства може утримати владу від фатальних кроків, які вона, схоже, має намір незабаром зробити. І тут показовим для влади є досвід Білорусі, де, незважаючи на десятиліття «закатаної в асфальт» лукашенківської «стабільності», протест таки вийшов на вулиці. І, незважаючи на результати поточних виступів, він переможе – раніше чи пізніше.