Капітуляція перед Кремлем: мир за будь-яку ціну

Голова Офісу президента Єрмак в рекордно короткі терміни (за три дні!) «вилікувався» від ковіду, тож «усі плани на цей тиждень в силі». І ця новина – серед найтривожніших за день. Цього тижня планується зустріч радників «нормандської четвірки», орієнтовно – 10 лютого. Напередодні Володимир Зеленський заявив, що «єдність (чия?) розблокувала нормандський формат» і «дала надію на деескалацію і мирне врегулювання» й висловив надію на швидку зустріч «лідерів нормандської четвірки». Все це нагадує підготовку чергової спроби просунути «повзучу капітуляцію».

Український політикум не звернув увагу на зауваження аналітика Андрія Піонтковського, який зазначив, що Єрмак на зустріч, яка відбувалася в січні, «везе Козаку (голові Адміністрації президента РФ) на затвердження своїх 10 кроків до миру, у яких він уже здав усе. Там Штайнмаєр, особливий статус, вибори в ОРДЛО. Це набагато гірше, ніж навіть їхній останній протокол у березні 2020».

Однак 5 лютого у виданні ZN.UA з’явився матеріал про лист «представників» ОРДЛО Тристоронній контактній групі (ТКГ), в якому стверджується, що ««українська сторона (її представляв Єрмак) під гарантії Німеччини та Франції взяла на себе зобов’язання представити у Контактну групу свою письмову реакцію на всі наявні на столі переговорів пропозиції щодо всеосяжного мирного врегулювання конфлікту на Донбасі відповідно до Мінських угод з метою розпочати з нами предметний та конструктивний діалог щодо їх обговорення та погодження». Це означає прямі переговори з бойовиками (що Єрмак заперечує) та обговорення «дорожньої карти» ОРДЛО (а за фактом – Кремля) щодо виконання Мінських угод. А ця «дорожня карта» передбачає легалізацію терористів і бойовиків, втрату Україною суверенітету і перехід під керівництво Москви. Як і особливий статус начебто «звільненого» від окупації Донбасу призведе до розчленування України, що уже доведено автономією Криму.

Українське суспільство поступово приходить до розуміння, що мир і повернення окупованих територій можливі лише в разі ослаблення (розпаду) російської імперії та посилення самостійної України. Тобто – перемоги, хай і розтягненої в часі.

Усі інші варіанти так званого «миру» (зокрема виконання Мінських угод і особливого статусу будь-яких українських територій) ведуть до втрати суверенітету чи територій і загрозі державності. 

Однак найгірше те, що попри патріотичні паради і чергові заяви на зразок «ніяк не може бути компромісу у питаннях української ідентичності, української цілісності та української безпеки» (так казав голова ВР Руслан Стефанчук), будуть нові спроби капітуляції від «слуг». І не лише тому, що ОП і влада просто нашпиговані агентами впливу Москви. Не менш вагома причина – владні адепти миру за будь-яку ціну хочуть переобратись на наступний термін. Оскільки «здобутки» Зе-слуг досить сумнівні, вони хочуть швидко вирішити питання з обіцяним «миром». Швидко і «під вибори» означає дуже вагомі поступки Кремлю, а точніше – «повзуча капітуляція». А як наслідок – втрата суверенітету, дрімучий «русскій мір» та імовірний розкол України. Ось цього варіанту розвитку подій і має не допустити українське суспільство.

Коментарі: 0

Залишити відповідь