Не стріляйте в піаніста. Він грає, як уміє

Блог Олега Павлишина

Новина про звільнення Цемаха з-під варти збурила українське суспільство, принаймі його активну, патріотично налаштовану частину. Оцінка майже  однозначна – негативна, думки щодо причин розділились – від зради через угодовство до некомпетентності. У прихильників Зеленського знайшовся свій аргумент – Цемах, мовляв, дурниця, головне, щоб відпустили наших заручників з Росії. Цей наївний аргумент логічно спростовувався патріотами: що не дозволяє Путіну заарештувати нових заручників і знову для їх звільнення вимагати поступок? Адже саме так діють терористи і саме тому з ними переговори не ведуть. Такий алогічний з точки зору національної безпеки і державних інтересів крок підтверджує простий факт – Зеленський перетворює Україну на «95 квартал».

Пригадайте діяльність попередніх президентів. Кравчук «ходив поміж крапельками», як і в Центральному Комітеті комуністичної партії України, де працював секретарем з ідеології. Кучма на посту президента почував себе «червоним» директором Південмашу, яким і був до цього. Ющенко поводився за принципом «ці руки нічого не крали, але й нічого не робили». Янукович спочатку будував в Україні автобазу, а згодом захотів перетворити її на зону для ув’язнених (сам сидів на зоні, потім керував автобазою). Порошенко славився договорняками і маневрами не без вигоди для себе. Кожен з них справляв президентську владу не згідно з президентськими завданнями, а відповідно до свого характеру. На жаль, Зеленський винятком не став.

В одному з хороших постів автор говорив, що новообраний президент не розуміє війну. Це так, бо в «95 кварталі» війни немає. Там є публіка, яку треба ублажати – звідси і піар, і популізм. Водночас колеги характеризують Зеленського як досить жорсткого менеджера. А жорсткий менеджер має тримати ситуацію під контролем – звідси підпорядкування Нацгвардії, інших правоохоронних органів напряму «собі хорошому». Звідси наради в наказовому стилі, роздача доручень і очікування швидких результатів. Слід зазначити, що креативну, змістовну частину виступів Кварталу писав не Зеленський, а інші автори. Звідси постійні нашіптування Андрія Богдана чи «законотворчість» від Руслана Стефанчука.

У президента немає часу вивчати питання державотворення, верховенства права, національної безпеки чи розвитку економіки. Він не встигає навіть подумати глобально. Йому ніколи. Він і організовує шоу, і грає в ньому роль. До того ж додалась масовка у вигляді депутатів від Слуги народу. Так і хочеться президентствувати – щоб і весело, і затишно, без бійок чи то з Росією, чи з то Польщею. Але з аплодисментами. І щоб збоїв не було – усе під контролем і водночас активненько.

Проте в житті аж так добре не буває. Це підтверджується історіями попередніх президентів. Хто з них добув, хто не добув до кінця своїх термінів, однак великої слави їхнє правління не принесло. Бо незнання історії і бажання будувати державу «за образом і подобієм своїм» не звільняє від відповідальності.  Хоча, як і для кожного президента, обрання на цю найвищу в державі посаду дає шанс осмислити свій статус і змінитись, перемігши самого себе. Кучма на дев’ятому  році свого перебування на посаді президента зрозумів, що Україна – не Росія, написавши книжку під такою назвою. Чи зрозуміє Зеленський, що Україна – не 95 квартал?

Коментарі: 0

Залишити відповідь