Тиждень змін: Україна ледь не перетворилася на «цифровий концтабір» і відмовилася допомагати Пласту

Зеленський далі бере під контроль владу в Україні. 3 вересня 2019 року після демонстративної роздачі президентом доручень голові Верховної Ради, прем’єру та його міністрам (через голову того самого прем’єра) в імперативному тоні Верховна Рада проголосувала майже за всі запропоновані ним законопроекти. Вірними соратниками Слуги народу у голосуванні «за» були депутати від Батьківщини, а депутати від інших фракцій і групи – залежно від законопроекту.

Один із законопроектів, про електронні комунікації, був знятий  самими авторами. Цей, ну дуже цікавий законопроект називали предтечою «цифрового концтабору». Отримавши сигнал від «просунутих» представників інтернет-спільноти, автори в стилі команди Зе поспішили його зняти самі й без пояснень. Однак сам факт подання законопроекту, в якому за калькою з Росії пропонується при купівлі SIM-картки обов’язково укладати договір з оператором та реєструвати телефон, і те, що серед авторів – новопризначений міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, викликає неабиякі перестороги щодо справжніх намірів Зе команди.

Окрилені успіхом, «слуги народу» взялися за Київ. 4 вересня  уряд погодив звільнення Віталія Кличка з посади голови Київської міської державної адміністрації (КМДА). Про це прем’єр Олексій Гончарук заявив: «Якщо підсилити пана Кличка сильним головою адміністрації, менеджером, який був би здатний опиратися оцим всім групам впливу, то це дуже гарно відіб’ється на інтересах пересічних киян». Особливо це гарно звучить на тлі заяви самого Кличка: «Те, що відбувається, – незаконно. Це не конституційно, не демократично… Уряд зробив крок до того, щоб ввести двовладдя. А по суті – пряме президентське правління. Такими діями намагаються позбавити киян права обирати владу».  

Якщо виходити з розуміння верховенства права, суть місцевого самоврядування і полягає в тому, що представницьку владу (місцеві депутати) обирає місцева громада. Своєю чергою депутати місцевих рад формують виконавчу владу на місцях (для Києва це Київська міська державна адміністрація). Влада на місцях не має права порушувати закони загальнодержавні.

Подібний прецедент уже був – Віктор Янукович своїм указом призначив на посаду голови КМДА Олександра Попова, якого пізніше назвали одним з відповідальних за силовий розгін Майдану в 2013 році.

Певний когнітивний дисонанс спричиняє те, що в цей же день дещо раніше прем’єр Гончарук висловився проти застосування «практик минулого» щодо можливостей Служби безпеки України втручатись у сферу діяльності бізнесу. Ми раді, що термін «практики» входить у вжиток владних осіб.  Але, з огляду на реальні кроки, це знову схоже на старі практики в найгірших традиціях.

Роблячи перезавантаження, Кабінет міністрів своїми розпорядженнями звільнив з посад 36 заступників і перших заступників міністра з 12 міністерств. Поки що майже невідомо, хто буде призначений на звільнені посади. Проте одне призначення вже викликає велике запитання. Це представник Кабміну у Верховній Раді, «слуга народа» Ірина Верещук. Ця пані, яка довго навчалась у Польщі і була мером міста Рава-Руська, де населення непогано заробляє на «човниковій» торгівлі з Польщею, звинувачує директора Інституту національної пам’яті Володимира Вятровича в загостренні українсько-польських стосунків. Наче це не польська сторона не відновлює пам’ятники на українських похованнях і приймає дискримінаційні щодо українців рішення.

Мало того, Верещук вважає, що Україна уже глобально програла Росії: «…Ми не виграємо війну проти Росії глобально. Як проти неї не виграв Азербайджан, як не виграла Молдова, не виграла Грузія і не виграє ніколи». Представник Кабміну у ВР, та ще й з освітою і науковим ступенем, мала б краще знати світову історію – кожна імперія розпадеться. І російська, агонію якої з історичної точки зору ми спостерігаємо зараз, – не виняток. Це питання часу. Можна лише здогадуватися, хто саме наполягав на цій кандидатурі – Офіс президента чи Кабмін, але офіційний рупор для аргументації кроків в угоду щонайменше двох наших сусідів – Росії та Польщі, схоже, уже визначено.  

Тоді ж президент повернув без підписання закон про державну підтримку патріотичної скаутської організації Пласт. З аргументацією в стилі «юридичної казуїстики», яку так начебто не люблять депутати від «слуги народу», та під прикриттям патріотичних фраз.

Водночас від імені президента на розгляд ВР внесено законопроект про зміни до Кримінального кодексу щодо покарання за незаконний видобуток та контрабанду бурштину. Президентський проект не вирішує проблему видобутку бурштину комплексно, таке доручення дано прем’єрові Олексію Гончаруку і міністру фінансів Оксані Маркаровій, термін – до 1 жовтня. Зате він добре працює на піар та імідж рішучого реформатора і жорсткого керівника.

Проте й на бочку дьогтю знайдеться ложка меду: 4 вересня Комітет постійних представників ЄС (Coreper) ухвалив рішення продовжити на півроку індивідуальні санкції проти Росії.  Це, щоправда, не означає, що «хороші дядьки» в Європі відстоять незалежну Україну. Нам допоможуть, якщо ми виявимо рішучість боротись до кінця. Опора насамперед на власні сили і максимально можлива самодостатність – це дві надзвичайно важливі складові республіканської традиції.     

Коментарі: 0

Залишити відповідь