Нові обличчя президентської команди постійно використовують хибні політичні практики, притаманні попереднім можновладцям.

Глава Офісу президента Андрій Богдан зверхньо кидає фразу про спілкування з виборцями не через журналістів, а напряму, «без посередників». Депутат «Слуги народу» Максим Бужанський називає журналістку «тупою вівцею». Офіс партії висловлювання депутата не схвалює, але називає їх «достатньо зрозумілою реакцією» на «оціночне судження» журналістки.

Конфліктувати та поводити себе зверхньо з журналістами – давня традиція українських президентів, народних депутатів і чиновників. Насилля та вбивства представників медіа – від Георгія Гонгадзе до Катерини Гандзюк – досі трапляються в Україні.

Журналісти та активісти борються з такою ситуацією, поширюючи інформацію про переслідування та неадекватну поведінку чиновників. Проте це часто грає політикам лише на користь.

Таке ставлення до журналістів зумовлене як небажанням бути відповідальним перед суспільством, так і особистими якостями. До того ж, зараз це роблять заради власного піару. Чим голосніший скандал – тим більша впізнаваність, відвідуваність сторінок на Facebook та інформаційних каналів.

Однак слід пам’ятати, що впізнаваність буває різною – як позитивною, так і негативною. Скандальна, навіть негативна, допоможе красуватись на телеефірах, створювати навколо себе широке інформаційне поле, а згодом, можливо, – прийти до влади.

Але, як правило, потім виборці вимагають реальних справ та особистої поведінки принаймні у межах пристойності. Про це забував український політичний бомонд (не плутати з елітою, яка має бути найкращою з найкращих), щойно отримував доступ до влади.

Виборці повністю заперечують політичні практики минулого. Сподіваючись на зміни, вони дали повну свободу команді ЗЕ і можливість формувати виконавчу і законодавчу гілки влади та реформувати судову систему.

Та поки що нові обранці не відповідають очікуванням виборців і втримують високий рейтинг за рахунок гучних неконкретних заяв.

Вони використовують ті самі методи піару, підбирають «свої» кадри. В українську владу повертаються колишні представники «Партії регіонів» (їх у списку «Слуги народу» понад 40), а суди ухвалюють вигідні для нових можновладців рішення на кшталт розпуску Верховної Ради.

Протистояння з представниками ЗМІ – це ще одна стара практика, яка доводить тенденцію: нові обличчя не гарантують нових методів управління.

З обіцяних системних реформ наразі можуть впровадити «державу в смартфоні» (хоча систему електронних послуг впроваджували і раніше), приватизація землі (дуже неоднозначна з огляду на корупцію і судову систему), податок на виведений капітал (працює в поодиноких невеликих державах). 

Як говорив Джон Актон, «влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно».  Чи  перетвориться команда ЗЕ в «небожителів»,  які відчули свою непогрішність і вседозволеність, покаже час. Проте тенденції наразі не надто втішні.