Демократія – це тренд, а республіканізм – необхідність для пострадянської держави. Левко Лук’яненко і Михайло Горинь зрозуміли це одразу після проголошення незалежності України і разом з однодумцями із Української Гельсінської спілки створили Українську республіканську партію, що згодом стала Республіканською платформою.

Можливість чесно заробляти і ставати заможним, формування консолідованої нації, переважання суспільних інтересів над особистими – життєво необхідні принципи для України як тоді, так і тепер.

У медіапросторі побутує думка, що республіканізм – це ідеологія консервативних багатіїв, які протистоять наданню соціальних гарантій. Проте така точка зору сформувалася завдяки демократичним соціалістам, які контролюють більшість сучасних світових видань.

Класичний республіканізм – це протидія одноосібній владі. Кожен, за цими принципами, повинен бути активним учасником громадянського життя (а res publica, нагадаємо, у перекладі – «справа громади»). Крім того, республіканська влада обмежена законодавством – громадяни мають право протистояти правителям на судовому рівні, що теж дозволяє народу регулювати державні процеси.

Основні компоненти республіканської традиції прості:

• Свобода «не бути рабом», ставитися до співгромадян як до рівних.
• Перевага спільних інтересів і блага держави над індивідуальною вигодою.

Пріоритет спільних інтересів над особистими – це запорука дотримання справедливих і чесних правил співжиття. Наявність таких правил відрізняє республіканізм від вседозволеності, яку на практиці проповідує сучасний ультралібералізм. До слова, саме теперішні ультраліберальні тенденції та процес глобалізації актуалізували інтерес до республіканізму як ідеологічної основи функціонування суспільств.

Запровадження правил співжиття передбачає певні етапи:

1. Усвідомлення їхньої необхідності більшістю громадян

2. Наявність сформульованого комплексу правил (своєрідна «Руська правда» Ярослава Мудрого) і провайдера (умовного Ярослава Мудрого) цих правил для сприйняття суспільством

3. Неухильність їхнього дотримання та захист, який в розвинутих країнах покладається на державні інститути. Так, у США навіть з президентською формою правління не дадуть президенту «розгулятись» на повну. Показовим є і приклад проганяння Путіна через металодетектор в Сінгапурі – правила однакові для всіх.

Навіщо республіканізм в Україні

Українська держава наразі не може і не повинна формуватися на ультраліберальних цінностях. У сучасній ситуації надзвичайно важливо зберегти національну ідею та ідентичність, а також встановити суспільне регулювання дій владних структур. Останнє особливо потрібне зараз, коли влада поступово зосереджується в руках однієї політичної сили.

Влада і переважна частина парламентської опозиції вочевидь відстає від суспільного розвитку, імітуючи реформи, займаючись політичними спекуляціями для захисту інтересу особистого, а не суспільного. Переважне панування  у владі «звичаєвого» правила «збагатись на своїй посаді, як зумієш» не лише паралізує прогресивний розвиток, а й веде до повного «розгвинчування» ситуації в державі.  Необхідно, щоб активна частина суспільства запроваджувала свої правила самостійно, насамперед для загального блага, здійснюючи першу частину  ще одного принципу республіканізму – принципу співучасті тих, кому небайдуже. До того ж, потрібно боротися за реалізацію другої частини цього принципу – рівного доступу до влади тих, кому небайдуже.