Події навколо вироку українському активісту Сергію Стерненку підтвердили низку фактів, які, на жаль, не вселяють великого оптимізму.

Найфундаментальніший з них – в Україні немає справедливого суду. І з’явиться він нешвидко. Ставитися до особи Стерненка можна по-різному, однак термін 7 років та 3 місяці за начебто «злочин», який йому інкримінують – непомірно багато. Особливо це помітно на фоні того, що в Україні відпускають або «обмінюють» державних зрадників, військових злочинців та імовірних організаторів і виконавців розстрілів на Майдані.

Якщо ж розглядати так звану «доказову» базу прокуратури, яка базується ледь не на самих лише свідченнях члена зараз зниклої проросійської партії «Родіна» (її колишній голова Ігор Марков переховується в Росії), то виникає величезне запитання щодо того, чи був тут взагалі склад злочину.

Не варто забувати й про одіозність судді у справі Стерненка – Віктора Попревича, якого є підстави у багатьох службових порушеннях і злочинах. Крім того, цей колишній донецький, а зараз – одеський суддя виявився великим шанувальником Леніна й Сталіна.

Іншу відверто фальсифіковану справу про начебто володіння Стерненком вогнепальною зброєю закрили за терміном давності. Однак її раптово актуалізували (після того, як «постраждалий» кілька років не з’являвся у суді) – і не Андрій Портнов, а саме прокуратура. Так само прокуратура просила для підсудного сім з половиною років!

Тож Ірина Венедіктова однією рукою підписує підозру для колишнього менеджера Коломойського по Приватбанку (хоча спочатку і не хотіла це робити, а іншою – викликає до Києва нещодавно прокурора Одеської області  Сергія Костенка для «відмазування» вироку за справою Стерненка.

Інформація про всі ці маневри просто не могла оминути Офіс Президента. Уся «президентська» рать, зокрема «свій на 100% генпрокурор», повністю знівелювала в очах патріотичної спільноти кроки Зеленського із підписанням санкцій стосовно Медведчука та закриття телеканалів п’ятої російської колони в Україні.

Очевидно, що Зеленський стає патріотом тоді, коли йому це вигідно. Санкції та кримінальні справи щодо відвертих кремлівських «агентів впливу» Медведчука і Шарія, попри свій загальний позитив, є, водночас, боротьбою за рейтинг.

Ув’язнення популярного активіста і блогера мало на меті, скоріш за все, не лише стати реверансом в бік «вати», а й позбутись конкуренції «нового обличчя», адже українці уже мають «нових» у вигляді «слуг», які, щоправда, поводяться зовсім не по-новому. Їхні заходи ведуть до консервації існуючого стану в судовій системі з посиленням впливу влади на неї. Як це робили і всі попередні президенти. Нічого нового і нічого спільного з реальною судовою реформою.