Урочисте засідання Верховної Ради 9 скликання стало проукраїнським за формою та з багатьма запитаннями за суттю. Різноманіття груп, які зустрічали депутатів з гаслами, характеризувало загальну надію на «краще». Постраждалі від квартирних афер просили допомоги, рух «Чесно» закликав до прозорості, патріоти нагадували про національні українські інтереси.  

«Зради» за формою не відбулось. Зеленський вшанував пам’ять загиблих захисників України, завершив виступ перед депутатами словами «Слава Україні». Під час сесії депутати говорили українською мовою, за спробу продовження виступу російською депутату від ОПЗЖ Волошину відключили мікрофон. Водночас інші члени цієї партії у виступах постійно використовували кілька речень російською. Президент зірвався на суперечку російською, голова Верховної Ради Дмитро Разумков говорив з росіянізмами. Натомість виступи його першого заступника Руслана Стефанчука (схоже, саме він відповідає в команді Зе за патріотизм), Олексія Гончарука та деяких інших можна назвати патріотичними.

Насторожує інше – попередня позиція Разумкова коливалась від «буду принципово говорити російською» до «говоритиму українською, бо так вимагає закон». На сесії була відповідь: знайдемо порозуміння, щоб рухатись в межах закону. Але ж закон завжди можна змінити, і твердості позиції щодо мови у вищому законодавчому органі України ми не почули.

Крім того, у виступах нової влади прозвучала дуже небезпечна теза про покращення мало не за будь-яку ціну стосунків з сусідніми Польщею, Угорщиною, Румунією. А це можливо лише за рахунок принципових, з довготривалими наслідками, поступок в питаннях про мову, освіту, українську історію і національну пам’ять. Покрокове зупинення побудови саме української України – ось найбільш небезпечний сценарій.  

Теза досягнення миру звучала тільки в контексті повернення окупованих територій, виборів на ній та амністії. Якою ціною – ніхто з команди Зе не конкретизував. За всіх зовнішніх атрибутів патріотичності, не було жодного слова про неприйняття «путінського» сценарію повернення Донбасу.

Все почалося з моменту обрання керівництва ВР. Наступним етапом обрали прем’єра Гончарука і Кабінет міністрів, залишивши на посаді Арсена Авакова. Завершилось дійство внесенням на терміновий розгляд комітетів цілої низки законопроектів, анонсованих напередодні Стефанчуком. Пріоритетним стало питання зняття депутатської недоторканності – найкращий піар та механізм контролю за депутатами водночас. Незважаючи на можливість оскарження в Конституційному Суді і опір з боку ОПЗЖ та депутатської групи «За майбутнє» (можна сміливо вважати близькою до Коломойського), рішення було прийнято.

Наприкінці перший віце-спікер Стефанчук для «гарантії» повторно (!) поставив на голосування кілька законопроектів. Щодо змісту законопроектів про антикорупційний суд, незаконне збагачення (скандально ліквідоване Конституційним судом), викривачів корупції, органи прокуратури, запобігання корупції ми можемо мати уявлення і воно є позитивним. Це користь для держави і можливість піару для команди Зе. А от зміст пріоритетних змін законів про Національну гвардію і оборону – невідомий. Як, зрештою, і інших пропонованих законопроектів.

Важливо розуміти, що українці не можуть сподіватися лише на добру волю, чесність і порядність нової влади. Громадянське суспільство окреслює червоні лінії і від нього ж залежить, чи дозволить собі влада їх перейти.