Безсумнівно, Україні потрібна земельна реформа. Однак варіант, який пропонує влада, не лише слабо пропрацьований, але й може спричинити руйнівні наслідки. З точки зору здорового глузду відповідальна влада мала б реалізовувати земельну реформу поетапно. Насамперед навести лад у теперішній ситуації з орендою землі сільськогосподарського призначення. Це питання інвентаризації землі, термінів оренди, оплати за паї, реєстрації земельних ділянок. Після продажу вирішити це буде значно важче.

Потрібно запустити обіг прав на оренду землі, коли предметом аукціонів стане право орендувати землю.

Надзвичайно важливою є проблема запобігання хижацькому використанню землі, коли ґрунти виснажуються, що своєю чергою призводить до зниження їхньої продуктивності, а згодом – руйнування. Зараз орендарі безконтрольно забруднюють «хімією» не лише землю, вони шкодять здоров’ю людей, які живуть у сільській місцевості. Вільні купівля-продаж землі цих проблем не лише не вирішують. Вони можуть їх поглибити.

Відправною точкою ультраліберальної позиції новоспечених «реформаторів» і шаленого поспіху зі зняттям мораторію на купівлю-продаж, схоже, стала зустріч Зеленського з Президентом групи Світового банку Девідом Малпассом  Світовий банк намалював дуже яскраву перспективу про щорічне зростання ВВП на 1,6 %  і 2 (лише два!) мільярди доларів від одноразового продажу землі і 250 мільйонів доларів щорічно від оренди землі. Саме це використовують як  аргумент у пояснювальній  записці до закону про зняття мораторію.

Але Світовий банк основним аргументом на користь реформи вважає наявність у фермерів власної землі для передачі в заставу для отримання кредитів. Виникає закономірне питання – чи буде при такій практично необмеженій схемі купівлі-продажу ця земля у власності саме фермерів, а не латифундистів? Бо сумнівно, що навіть середній фермер зможе конкурувати з потужними іноземними компаніями чи нашими великими орендарями, які мають в користуванні сотні тисяч гектарів землі. Окрім цього, вільний продаж сільськогосподарської землі далеко не завжди гарантує  економічний ефект – і прикладів цьому немало: так сталося в багатьох країнах Латинської Америки й Африки. 

Одним з основних побутових аргументів на користь негайного запровадження продажу землі є, мовляв, те, що зараз «наших нещасних селян дурять через різні схеми довгострокової оренди і платять мало за оренду паїв». Але за будь-яких обставин договір оренди розірвати легше, ніж повернути землю у власність. Бо за пропонованою командою Зе схемою продажу землі власників паїв все одно надурять. І цим разом уже остаточно. Ми уже таке проходили – пригадуєте ваучери для приватизації підприємств?      

Тож відповідальна влада мала б зробити важливі кроки, перш ніж запроваджувати земельну реформу:

1. Навести лад у теперішній ситуації з орендою землі

2. Запустити обіг прав на оренду землі

3. Обговорити і визначити найоптимальнішу форму обігу с/г земель

4. Провести ефективну судову реформу

5. Забезпечити порядок з реєстрацією ділянок

Лише після цього можна починати ефективний процес реформування.