Повзуча капітуляція Закону про мову

Уповноважена із захисту державної мови Тетяна Монахова заявила, що Україна «певною мірою» дослухається до рекомендацій Венеційської комісії щодо закону про захист державної мови.

Нагадаємо, що маловідома Тетяна Монахова була призначена на посаду за поданням міністра культури, молоді та спорту України Володимира Бородянського всупереч позиції українських діячів культури і громадськості, яка відстоювала кандидатуру відомого науковця та експерта, співавтора законів про мову Тараса Кременя.

Серед «рекомендацій» Венеційської комісії – «можливість перенесення виконання положень Закону про державну мову, які вже діють», «можливість скасування механізму подання скарг та санкцій, встановленого Законом (про державну мову)», «надати можливість розповсюдження матеріалів передвиборчої агітації іншими мовами, окрім української, що не повинно обмежуватися районами компактного проживання меншин», інші і навіть «знизити квотні вимоги до контенту українською мовою, встановлені Законом про державну мову на теле- та радіомовниках».

Характер висновків Венеційської комісії щодо України наштовхує на аналогії з проросійськими настроями і діями ОБСЄ. Венеційська комісія ухвалює абсурдне з точки зору верховенства права і простої логіки рішення про можливість перебування делегації Росії в Парламентській раді Європи (ПАРЄ) попри те, що Росія анексувала Крим. Разом з цим, комісія лагідно критикує владу в Україні за судову реформу «від Зеленського» і водночас в жорсткій формі дає так звані «рекомендації» для неї щодо закону про державну мову.

Цікава вибірковість і різниця в тональності – вирішальну роль в успіху інших реформ в Україні, вочевидь, відіграє судова реформа, а не «мовний» закон. Показово і те, що на сайті Офісу Ради Європи в Україні можна знайти новини про висновки комісії щодо закону про мову і судової реформи, однак відсутня згадка про «соломонове» рішення про російську делегацію в ПАРЄ, хоча ця тема напряму торкається української території – Криму.

Якщо врахувати, що висновки в усіх цих трьох питаннях з’являються 6 грудня, перед зустріччю «чотирьох» в Парижі, політична заангажованість комісії стає більш ніж ймовірною. Венеційська комісія вже давно не є незалежним дорадчим органом, який складається зі значної кількості поважних експертів з об’єктивним баченням. Відомий, наприклад, випадок щодо України, коли «поважні і незалежні» змінили висновок «Венеціанки» протягом однієї ночі.

Однак найбільше турбує поведінка влади. Не встиг Путін на підсумковій конференції в Парижі заявити мало не про утиски російськомовних громадян (їх він нарахував аж 38%; дякуємо, що не 90%), а його вірний адепт, скандальний депутат ВР від Слуги народу Максим Бужанський – подати проєкт про скасування мовного закону, як Тетяна Монахова відреагувала на це дуже і дуже своєрідно.

Замість захисту мови ми отримали і майбутню ревізію мовного закону, і заяву щодо перспектив закону про національні меншини, де «всі (!) побажання будуть прийняті до розгляду». Уповноважена із захисту державної мови, яка послаблює позиції державної мови, – це характерно і показово для Зе команди, яка реалізує концепцію повзучої капітуляції і реваншу. Те, що не вихолостять в мовному законі, заперечать і скасують через закон про національні меншини.

Це відбувається не без допомоги певних структур Євросоюзу, якому не потрібна ні консолідована українська політична нація, ні сильна національна держава. Європейцям потрібен комфорт і можливість заробляти, їхнім фінансистам і бізнесменам – українська земля, ринок і робоча сила, політикам – зняття «головного болю» у вигляді так званого конфлікту в Україні і необхідності продовжувати санкції щодо Росії.

В цих умовах не до цінностей демократії і свободи, на засадах яких починала формуватись об’єднана Європа. Тому мусимо закарбувати собі назавжди – українська, самостійна і сильна Україна потрібна тільки самим українцям. Її свідомим громадянам, незалежно від походження і національності. І лише така Україна може мати шанс на успіх у світі, де стрімко відбуваються трансформації, втрачаються фундаментальні підвалини і руйнуються міжнародні об’єднання та системи міждержавної безпеки.

Теги:
Коментарі: 0

Залишити відповідь