Головою Шевченківського комітету став Юрій Макаров. Здавалось би, це не надто погана новина. Макаров – давній колумніст і колишній головний редактор видання «Український тиждень», член українського ПЕН-клубу і правління «UA: Суспільне мовлення», а також брав участь в Русі опору капітуляції.  

Проте його кандидатура відображає важливу тенденцію, яка простежується в призначеннях на керівні посади нових культурних інституцій, створених для формування української ідентичності через історію, мистецтво тощо. Керівниками державних культурних установ, комітетів і гуманітарних рад стають люди не з національно-демократичними поглядами, а з ліберальними чи навіть космополітичними. 

Так, на посаду голови Інституту національної пам’яті замість Володимира В’ятровича призначили Антона Дробовича, який має значно менший досвід діяльності в історичній сфері й історії українського державотворення. Основна його діяльність – сфера освіти, а тема наукових статей – гедонізм.   

Так само уповноваженою із захисту державної мови стала маловідома Тетяна Монахова, яка нещодавно погодилася «врахувати» сумнозвісні зауваження Венеційської комісії щодо закону про забезпечення функціонування державної мови. 

Ситуація з призначенням голови Держкіно ще більш дивна. Керівниця Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич не отримала посади без жодної вагомої причини, хоча перемогла на відкритому конкурсі. Втім, Сінькевич потрапила до складу Шевченківського комітету. 

В умовах, що склалися, надзвичайно важливо обстоювати україноцентричні позиції у культурній сфері. Адже сильна і, найважливіше, українська Україна невигідна не лише Росії, а й деяким колам на Заході, які не вбачають майбутнього у побудові національних держав. 

Тим часом послаблення у протистоянні Росії, яке спостерігаємо останніми місяцями, вже помітне не лише в побутовій, а й у літературній сфері. Так, мережа Книгарня «Є» офіційно заявила про «нову окупацію українського книжкового ринку з боку Росії». У  компанії стверджують, що в Україні з’являються нові механізми витіснення україномовного продукту з книжкового ринку. 

«Читача, який уже звик читати українською, знову “русифіковують” введенням і активною промоцією російськомовних аналогів українських книг, спокушаючи знижками та акціями на користь російського варіанта», – зазначають у Книгарні «Є». 

Тож можна лише сподіватися, що новообраний комітет на чолі з Макаровим буде послідовно впроваджувати національну позицію і не піддаватися на західний космополітизм. Тим паче, що до складу комітету ввійшли чимало людей з послідовною проукраїнською позицією. 

До слова, Шевченківський комітет уже оголосив довгий список претендентів на Шевченківську премію, який можна переглянути за посиланням. Його обирали ще попереднім складом комітету.