Володимир Зеленський заявив, що вже 29 грудня відбудеться обмін полоненими з Росією. Повернення наших громадян – це, поза сумнівом, позитивний крок. Проте кого і на кого ми обмінюємо? Адже Зеленського неодноразово попереджали, що Кремль завжди набере нових заручників для шантажу України (він робить це і зараз). 

Перша важлива деталь. До України цього разу не повернуться «кримські» політв’язні. Офіс президента не проконсультувався з кримськотатарським Меджлісом щодо цього питання. А його голова Рефат Чубаров зауважує, що жоден кримський татарин чи українець, заарештований у Криму, не опиниться на свободі до кінця 2019 року. 

«Учасникам переговорів з української сторони було легше погодитися з доводами російських бандитів: “По Криму не говоримо і не обговорюємо, все що там відбувається, є внутрішньою справою Росії”, ніж жорстко відстоювати свободу всіх українських політв’язнів», – заявив Чубаров.

Таким чином питання Криму крок за кроком виноситься за дужки. Ще після «нормандської зустрічі» Володимир Зеленський стверджував, що у нього «забракло часу» обговорити питання російської окупації півострова. 

Серед тих, кого передає українська сторона, – колишні бійці спецпідрозділу «Беркут», яких звинувачують у розстрілах на Майдані. Йдеться насамперед про Олега Янішевського, Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Сергія Тамтуру та Олександра Маринченка. Деякі з них перебувають під вартою, а деякі – під домашнім аретом. Проте прокурори просять звільнити їх у зв’язку з підготуванням до обміну. 

Тобто українська влада віддає бойовикам людей, безпосередньо причетних до насилля і вбивства невинних. Натомість отримуємо наших громадян, яких затримали безпідставно, за їхню позицію.

Ще коли ця інформація з’явилася вперше, родини загиблих героїв Небесної сотні звернулися до Володимира Зеленського з проханням не обмінювати вбивць їхніх рідних. 

«Зазначені особи не є ні учасниками, ні жертвами конфлікту на Сході України. […] крім того, всі вони є громадянами України. Відповідно їхнє звільнення в межах обміну в процесі розв’язання конфлікту на Сході України не відповідає ні міжнародному праву, ні заявленим цілям, ні здоровому глузду», – йдеться у заяві. 

Організація називає це «свідомим свавільним знищенням процесу шляхом виведення із нього підсудних». 

Видається, що влада навіть не намагається зробити обмін полоненими позитивним для української сторони. Вона погоджується на невигідні умови, на догоду Путіну виносячи питання деокупації Криму «за дужки», аби лише захистити себе від критики заради підтримки рейтингу. 

Тим часом «молода команда» робить невеликі, але впевнені кроки до «повзучої капітуляції». Наприклад, перший заступник голови комітету парламенту з питань прав людини, міжнаціональних відносин і реінтеграції окупованих територій Максим Ткаченко назвав «необхідним» відновлення залізничного сполучення з ОРДЛО і заявив про потенційне ухвалення законопроєкту щодо подвійного громадянства. 

Крім того, він висловив сподівання, що формула Штайнмаєра «зможе трохи трансформуватися». Для початку, формула Штайнмаєра загалом неприйнятна для України як суверенної держави, оскільки приведе до реалізації планів Путіна. І, зрештою, що мається на увазі під «трансформацією»?