Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір заявив, про необхідність відкладення про законопроєкту про дезінформацію в його теперішньому вигляді.

Цей законопроєкт справедливо критикує абсолютна більшість в медіаспільноті як в Україні, так і за її межами. Бо він не вирішує основного питання – боротьби з дезінформацією та протидії гібридній війні з боку Росії.

Тоді для чого створювався такий законопроєкт? Його ініціював начебто наскрізь ліберальний і прозахідний міністр культури Володимир Бородянський, який очолював медіахолдинг такого ж начебто «прозахідного» олігарха Пінчука. Простий логічний аналіз дає висновок – законопроєкт створений під Зеленського і його «молоду команду». Спрямування законопроєкту – на контроль за медіапростором з боку президента та його наближених.

Це тим більше зрозуміло з огляду на те, що виграш Зеленського був забезпечений саме завдяки роботі в медіапросторі – від серіалу і масової реклами на ТБ «Тобі личить моє кохання» до диджіталу в інтернеті. Якщо додати «аплодисментозалежність» та болісне сприйняття критики особисто Зе-президентом, стає зрозумілою мета майбутнього закону як інструменту впливу на медіапростір.

З конкретних підтверджень – призначення головою Держкіно маловідомої Марини Кудерчук (під час її керівництва кінореатр в Запоріжжі відмовився показувати патріотичний фільм «Червоний»).

Ложкою можна їсти, можна дати по лобі, а, за наявності уміння, – і вбити. Прикриття ухвалення майбутнього закону необхідністю протидіяти кремлівській дезінформації – така ж дезінформація, фальш і облуда. Адже за бажання все це можна чітко написати в законопроєкті і досягти його прийняття. Проте в цьому контексті бажання Зеленського – домовлятися з Путіним аж до капітуляції України.

Можна не сподіватись, що, попри продовження «обговорення» ще на два місяці, законопроєкт буде доопрацьований в руслі національних інтересів України. Цього не було під час прийняття закону про імпічмент президента України (важче оголосити, ніж імпічмент президенту США), не було під час так званого зняття недоторканності з народних депутатів (рішення про відкриття кримінального провадження одноосібно ухвалює «на 100% свій» генпрокурор Зеленського), немає під час так званих змінах закону про землю (всі «лазівки» у вигляді юридичних і підставних осіб досі відкриті).

В найкращому разі зараз під впливом колективного Заходу і під страхом обвалу своїх рейтингів ухавлять закон з дещо обмеженими впливами на сферу масмедіа. Але, як каже відома українська приказка, до пори до часу дзбанок воду носить.