Як і передбачалось, Зеленський іде шляхом Януковича. Ще на початку жовтня ми ставили запитання про те, як швидко він це робитиме. За радянським гаслом п’ятирічок, президент вирішив «наздогнати і перегнати» очікування.
Зеленський вирішив пройти етапи «великого шляху» ударними темпами і вмістити чотири роки Януковича у два. Після заяв президента на прес-конференції про прагнення домовлятись з Путіним в будь-яких форматах і необхідність перегляду мовних квот на радіо і телебаченні, команда «Зе-слуг» взялась за реалізацію його ідей за принципом «два в одному».
Голова Верховної ради Разумков заявив про необхідність перегляду Закону про українську мову і мовних квот, а його перший заступник Стефанчук піддав сумніву положення про стратегічний курс на членство в Європейському Союзі і НАТО, закріплені в преамбулі Конституції, заявивши, що вони мають бути більш гнучкими. Такий поспіх із запуском аж двох пробних куль в українське суспільство можна пояснити тим, що «слуги невідомого народу» хочуть максимально використати пасивність суспільства через ситуацію з коронавірусом і позірно заспокійливими рейтингами Зеленського.
Перед цим президент взяв під контроль Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, ввівши до неї осіб з «95 кварталу» і каналу 1+1. Нацрада з телерадіомовлення (зрештою, як і ДБР, Генпрокуратура, Нацполіція, суди та інші інституції) демонструє чудеса «багатовекторності», з одного боку, надсилаючи листи зі стурбованістю щодо мінімального рівня виконання мовних квот, а з іншого – призначаючи необґрунтовану перевірку патріотично спрямованого телеканалу «Еспресо». Після заяви Разумкова про перегляд Закону про мову і мовні квоти така «стурбованість» більше схожа на відволікання уваги від справжніх намірів «Зе-слуг».
Бо позиція голови Верховної Ради майже однозначна: у фракції «Слуга народу» різні депутати – від «надто радикальних» захисників української (державної!) мови, до протилежно налаштованих, однак Закон про мову треба міняти (мовляв, мають бути враховані інтереси іншомовних), а більшість депутатів від СН буде дотримуватись «центристської» позиції.
Слід додати, що у травні звільнилась Уповноважена з захисту державної мови Тетяна Монахова, якій пів року не платили зарплатню і не давали можливість створити секретаріат для виконання функцій.
Безсумнівний висновок: наступу на українську мову не уникнути. Попри те, що мовні квоти і Закон про державну мову насправді не виконуються, а загалом, за висловом Зеленського, «питання мови в Україні не стоїть», і воно штучне.
Пробна куля від Стефанчука щодо сумніву про стратегічний курс на членство в Європейському Союзі і НАТО взагалі виглядає «прогином» під Кремль. Мовляв, ви не подумайте чогось такого, нам це НАТО і Європа не так уже й потрібні. Це не так і стратегічно, ми і з Росією дружити можемо.
Подібні політичні «забави» від Зе-слуг були і раніше: без МВФ проживемо, а НАТО – це взагалі космічна перспектива. Однак питання НАТО і асоціації з Євросоюзом справді стратегічне: або ми рухаємось в напрямі цивілізованого світу, або – в дрімучий «русскій мір». І окрошка з москвофільства, лібералізму, «центризму», соціалізму, олігархократії і загальної «багатовекторності», яку пропонує влада, тут не пройде. Залишається лише нагадати, що після мовного закону Ківалова-Колісниченка, відмова Януковича від асоціації з ЄС і стала поштовхом до Майдану на фоні корупції і безкарності регіоналів. Вочевидь, знаючи це, Зе-слуги експериментують з карантином і терпінням українців. Чим завершаться експерименти – покаже час. Але фінал (можливо, в Ростові) буде. Питання – коли.
ЦЕ НЕ ТЕРПІННЯ УКРАЇНЦІВ, ЦЕ ТУПІСТЬ РАБСТВО І БАЙДУЖІСТЬ ДО ВЛАСНОЇ ДОЛІ І ДОЛІ СВОЄЇ КРАЇНИ