Після поширення інформації про створення «угорського» району на догоду Будапешту міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заходився спростовувати інформацію про те, що він «здає» частину України Угорщині. Мовляв: і я не я, і хата не моя. «Це фейк», – заявляє Кулеба.

Втім, Кабінет міністрів уже запропонував проєкти постанов з адмінтерреформи на розгляд Верховної ради. Який, до слова, не підтримали в Асоціації міст України, наголошуючи, що «процес укрупнення районів відбувається без широкого громадського обговорення, що може призвести до соціального вибуху через неприйняття у суспільстві нового районного поділу».  

При цьому цікавою є маленька деталь, яка навіває на роздуми про подальші угорські претензії  – об’єднаний район назвали Берегівським, хоча населення більше у Виноградівському районі. Та й у сучасній Угорщині не приховують імовірних територіальних претензій до сусідів, зокрема до України. Там відкрили пам’ятник «Угорській Голгофі», на якому зображена карта колишніх угорських територій з частинами нинішніх Австрії, Словенії, Словаччини, Румунії, України та Хорватії – 12,5 тисячі населених пунктів. З приводу чого президент Хорватії Зоран Міланович заявив, що Віктору Орбану не можна довіряти, коли він стверджує, що у нього немає територіальних претензій. Але то президент Хорватії, а не Зеленський.     

«Борець з фейками», вочевидь, працює за принципом «хто з чим бореться, той тим і воює». Адже він говорить взаємозаперечні речі, тримаючи українських громадян за повних дурнів.  «Рішення про приєднання цього району ухвалювало не МЗС. Адміністративно-територіальна реформа – не питання МЗС», – каже Кулеба. Водночас, у цьому ж пості (!) зазначає, що «ми відхиляємо вимоги додатково змінювати закон про освіту». Тобто, адмінреформа – не питання МЗС, а освіта – в компетенції МЗС?

Схожа позиція і в питанні подвійного громадянства, про яке ми вже писали. Ідея подвійного громадянства «від Кулеби» з’являється 15 жовтня 2019 року, до того ж без жодних обмежень. Обмеження щодо країни-агресора, мабуть, під впливом публічної реакції, від тодішнього віце-прем’єра з питань євроінтеграції Кулеби з’являється лише згодом. Тепер, уже в якості керівника МЗС, він знову спекулює на темі представників української діаспори, які «передавали гроші, волонтерили і підтримували Україну», тож, за його логікою, можуть бути нашими громадянами.

Повторюємо пояснення з точки зору здорового глузду: хто хоче передавати гроші і волонтерити, той буде це робити. А от загрози від подвійного громадянства для України, тим паче при впровадженні його «слугами невідомого народу» – величезні! Окрім того, міністру закордонних справ слід хоча б поверхово ознайомитись з історією, щоб зрозуміти, що країни-агресори можуть змінюватись. Особливо в ситуації кризи системи міжнародної безпеки.

Той самий Кулеба, виступаючи за особливий статус Донбасу, клянеться, що в жодному разі не переступатимуться «червоні лінії». І взагалі, «ми лише за національні інтереси».

Пояснюємо з точки зору здорового глузду і недавньої історії України – так званий «особливий статус» з розширеними повноваженнями (порівняно з іншими регіонами) місцевої влади і є та «червона лінія». Приклад Криму – беззаперечний, і це реальність, яку Зе-слуги воліють просто не визнавати.

Втім, якщо вважати «червоною» лінією «просто перестати стріляти», а національним інтересом – «какая разніца», тоді так. Українська політична нація позбудеться політичних «консерв». І не таке перетравлювали.