Зе-слуги, ймовірно, остаточно визначилися з господарями. Один із них – передбачувано, олігарх Ігор Коломойський, що підтверджує ситуація з «Центренерго», де після зміни голови правління фактично не змінився менеджмент. Крім того, змінилося керівництво Нацбанку і, ймовірно, зміниться керівництво Національного антикорупційного бюро (НАБУ), вочевидь, на вимогу Коломойського та «п’ятої колони» Кремля.

Події останніх днів дозволяють з упевненістю назвати ще одного господаря – найкрупнішого олігарха в Україні Ріната Ахметова. Бо як інакше розуміти термінове завдання прем’єрміністра Дениса Шмигаля про розгляд в «найкоротші терміни» можливості повернення в розпорядження держави орендованих до 2059 року холдингом Ахметова ДТЕК п’яти вугільних шахт об’єднання «Добропіллявугілля»? І це на фоні перевищення пропозиції вугілля над попитом, енергетичної кризи і перспектив розвитку енергетики, які навряд чи передбачають розвиток саме вугільної галузі, та за умов заборгованості ДТЕК за оренду цих шахт понад 100 млн гривень. Навіщо платити і тримати збиткові шахти, якщо можна під приводом реорганізації «Центренерго», не чекаючи понад 30 років закінчення терміну оренди, «втюхати» цю проблему назад державі?

Є ще одна подія, яка підтверджує це твердження – блокування рішення Укрзалізниці щодо вирівнювання вартості перевезень, через яке Ахметову довелося б платити більше. Бо, як виявляється, «якщо їде порожній вагон після перевезення залізної руди, то тариф для нього чомусь повинен бути менше, ніж для порожнього вагона після зерна», а УЗ обслуговує Ахметова нижче за собівартість.

І справді, чому олігарх має терпіти збитки через спад економіки чи зміну трендів в енергетиці? Замість нього це мають робити звичайні українські громадяни, що  платять податки, з яких, зокрема, формується державний бюджет. Ба більше, якщо вірити прозорому натяку опального депутата Верховної Ради від «слуг» Гео Леросу про імовірні конверти для депутатів ВР «з написом “ДТЕК”», олігарх і сам несе значні витрати на утримання «слуг».

Третій господар Зе-слуг – багатоликий. Це і Єрмак, який так щільно опікає Зеленського, що за ним і не видно «одного з найвидатніших лідерів сучасності». Це і ОПЗЖ з Медведчуком та Суркісами, і Портнов, які «правлять бал» в вакханалії, що  відбувається в інформаційному просторі і суддівській системі. Це і старі-нові Кравчук з Фокіним та інші чиновники, які вперто тягнуть Україну в дрімучий «русскій мір». Чергове підтвердження – заяви голови Луганської обласної державної адміністрації Сергія Гайдая про «суцільну вигоду» відновлення економічних зв’язків з непідконтрольними територіями, розрив яких він назвав «політичними спекуляціями». Проте хоч би які були обличчя: нові, старі чи просто заїжджені, господар у них один – Путін.

Заяви про відновлення економічних зв’язків, як і заяви Фокіна з Кравчуком, не робляться без відома кураторів з Банкової. Чому б тоді просто не здатись на ласку Путіна і прямо попросити Захід зняти санкції з «братнього» Банковій Кремля? Адже не без відома Зе і його слуг покриваються «вовки» в судах, всіляко проштовхується закон про так званий народний референдум з одночасною можливістю проведення соціологічних опитувань Центральною виборчою комісією (!) для просування «особливого статусу». 

Тому можна з певністю перейменовувати «слугу народу» в «слугу трьох господарів». Бо забезпечення Зе-слугами інтересів тріади – Путіна, Коломойського й Ахметова – очевидне. А от забезпечення інтересів народу чи національних інтересів України – не помітне. Якщо не вважати такими димові завіси з псевдопатріотичних порожніх слів чи танці зайчиків в «шльопках» на День Незалежності.

Заради справедливості слід відзначити, що не всі «слуги» готові грати в ігри Банкової. Але їхня кількість настільки незначна, що тут винятки скоріше підтверджують правило. Єдина пересторога для капітуляції і повного дерибану – реакція самих українських громадян. Але навіть це – уже немало.