Політика – не найвеселіша сфера, у якій можна підбивати підсумки року. Тут завжди багато дешевого популізму, невиконаних обіцянок та інтриг. Але важливо нагадувати собі про це, щоб далі стежити за діями влади, не дозволяти її свавілля і посилювати суспільний контроль. 

Тож що відбулося у політичному житті країни у 2020 році? 

Глобальний локдаун і пандемія коронавірусу наочно показали соціальні, економічні та політичні проблеми багатьох країн. В Україні їх виявилося аж надто багато. Неспроможність влади ухвалювати відповідальні рішення, некомпетентність чиновників на найвищих рівнях, слабка економіка, нездатна функціонувати в умовах кризи – усе це тримає українців у напрузі й тривозі. Що буде далі – складно передбачити, адже щоразу уряд і президент показують новий рівень безпорадності.

Тим часом у судовій системі досі панує повне свавілля. Цьогоріч усі почули це на власні вуха, коли Національне антикорупційне бюро оприлюднило плівки з записами голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, де він відкрито зізнається у “політичній проституції” та інших злочинах. Наразі Вовку вручили повістку до суду (від представника НАБУ, який прийшов її вручити, він тікав). Однак справа далека від завершення. 

Безкарність судової системи показало й те, що музиканта й військового Андрія Антоненка досі тримають під вартою у справі Павла Шеремета, хоча проти нього немає жодних вагомих доказів. 

А Конституційний суд узагалі ініціював кризу, “відкотивши” назад антикорупційні реформи. Запропоноване Верховною Радою рішення цієї кризи – недієздатне і сміховинне. Як далі розвиватимуться події – побачимо наступного року.

Окрім того, абсолютно ігнорує законодавство генеральна прокуратура та її одіозна керівниця Ірина Венедіктова. Вона пообіцяла вручити підозру активісту Сергію Стерненку, передала справу заступника голови Офісу президента Олега Татарова з НАБУ до СБУ (що незаконно), змінювала суддів, не платила за житло тощо.

Звісно, варто згадати і про місцеві вибори. Варто зазначити, що вони відбулися без масштабних фальсифікацій, що, звісно, тішить. Перемогли чимало сил, які працювали безпосередньо з громадою на місцях. Втім, лякає, що це надто часто ставали проросійські сили, які працюють на замовлення Кремля. 

Проросійські сили працюють не лише на місцевому рівні. Їх чимало в державному уряді й Офісі президента. Сам Зеленський обіцяв перемир’я і начебто про нього домовилися. Проте бойові дії далі відбуваються – так зване перемир’я не зупиняє російські війська. 

Що буде далі – покаже час. Політичне життя в Україні зараз надзвичайно хаотичне. Щоб дізнатися прогнози експертів, можна поглянути на дослідження фонду “Демократичні ініціативи”, які підбили підсумки року й спробували окреслити майбутні напрямки, у яких рухатиметься Україна.