Кремль знову намагається ввести в Мінський переговорний процес так звані «народні республіки». Зокрема набирає обертів скандал з передачею «через посередника» утримуваних в ОРДЛО осіб. Про це 20 січня повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. А от головним «посередником» у «звільненні полонених» мав би виступати кум Путіна, олігарх і один з очільників російської п’ятої колони Віктор Медведчук. Він навіть написав на ім’я Голови СБУ листа з проханням дозволити йому та іншим чотирьом особам перетнути лінію розмежування. Характерно, що в листі дослівно цитується заява представників ОРДЛО щодо їхнього міфічного «жесту милосердя» напередодні свята Хрещення. 

Усі гіпотетичні супутниці Медведчука – жінки, які не лише утримуються на непідконтрольних Україні територіях, а й «страждають на тяжкі хвороби». Вочевидь, щоб вичавити сльозу у довірливої аудиторії під час перегляду кадрів з «гуманістом» Медведчуком, чий кум цю війну розв’язав і не планує припиняти.

Ця ситуація викликала бурхливу реакцію офіційних органів: Міністерства закордонних справ, Тристоронньої контактної групи в Мінських переговорах та голови ТКГ Леоніда Кравчука. Кравчук заявив про ухилення «від виконання міжнародних домовленостей на вищому державному рівні та зобов’язань, які взяла на себе РФ як сторона конфлікту». А от МЗС заговорило про «удар по Нормандському формату та Тристоронній контактній групі, які ведуть системну роботу із забезпечення звільнення утримуваних у зв’язку з конфліктом осіб». В ТКГ цю акцію охарактеризували як «глибоко аморальну спробу» використати долі людей, які утримувалися на окупованій території з політичною та іміджевою метою», Медведчука назвали «неадекватною званню українського громадянина особою», а Росію звинуватили у нездатності дотримуватись на «цьому етапі» елементарних процедур і практик, за які вона взяла відповідальність.

Однак така різкість в оцінках чомусь відсутня при отриманні інформації про наміри бойовиків «ДНР» позбавити цивільних і майнових прав донецьких громадян України, які не отримають так званий «паспорт ДНР». Або стосовно раптової появи на переговорах ТКГ «радників» від ОРДЛО з непідтвердженим статусом. При цьому, як зазначає учасник української делегації Сергій Гармаш, «координатор підгрупи від ОБСЄ П’єр Морель не зміг відповісти на запитання української делегації про те, хто ці люди, присутні на засіданні, сказавши, що на переговорах не прийнято порушувати питання статусу учасників». За його ж оцінкою, «профанація Мінських переговорів стосовно Донбасу доведена ОБСЄ до повного апофеозу».

Стає очевидним, що Кремль послідовно проводить власну політику стосовно окупованих ним українських територій, незважаючи ні на міжнародні норми, ні на будь-які переговорні процеси, до того ж активно використовуючи свою агентуру в Україні. Навіть в приуроченому Всеукраїнському дню пам’яті захисників Донецького аеропорту тексті керівника Офісу президента Єрмака основним посилом була не перемога чи стійкість українців, а закінчення війни. Проте це лише ідеологічна складова. В кадровому плані агентура працює ще ефективніше: від захисту Олега Татарова та «вовків» у суддівських мантіях і до нових призначень колишніх регіоналів і їхніх прислужників. Наприклад, в СБУ головою Департаменту захисту національної державності Володимир Зеленський призначив Олександра Куксу, який у 2014 році був заступником тодішнього глави СБУ Олександра Щеголєва і знав все про плани зачистити Майдан в ніч на 19 лютого.

Тому владі замість полум’яних заяв варто було б реально обмежити інформаційний шабаш Кремля і його п’ятої колони, принаймні почасти очистити судову систему, та, головне, зайнятись реальними реформами в державі.

Однак хто б це мав робити – представники переважно проросійських олігархів чи агенти Кремля, які перебувають на найвищих посадах? Питання риторичне. Вочевидь, розрахунок на «якось пропетляєм», а там уже як буде, так і буде. Тому і рішення про те «як буде» залежить від громадянського суспільства, а не від «слуг» різних мастей.