Рада національної безпеки та оборони продовжила обмеження щодо двох банків з російським капіталом і навіть замахнулася на те, щоб повернути державі компанію «Мотор Січ». Крім того, вона ініціювала створення Центру протидії дезінформації, що важливо в умовах інформаційної війни з Росією. Усі ці рішення, безумовно, позитивні.

В інтересах влади та громадян є також повернення до державної сфери управління «Донецькоблгазу», який несподівано припинив постачання газу споживачам на Донеччині, чим РНБО також обіцяє займатися.

Проте всі ці правильні ініціативи можуть розбитись об український суд. Підсанкційні «медведчуківські» канали уже подають скарги до Верховного суду, а хороша ініціатива щодо розгляду голосування та підписання Харківських угод як державної зради може залишитись або благими намірами, або вдалим піар-ходом. Бо в РНБО першим заступником секретаря Олексія Данілова та куратором розвідки і контррозвідки досі працює Руслан Демченко, якого називали «сірим кардиналом» МЗС за часів Януковича. Працюючи заступником і першим заступником керівника МЗС, він брав участь у підготовці Харківських угод та в засіданні Кабміну, коли уряд на чолі з Миколою Азаровим відмовився підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Згодом Демченко намагався пояснити іноземним дипломатам, що на Майдані перебувають не протестувальники, а терористи.

Він був радником президента Порошенка, займався разом з Єрмаком капітуляційним «мінським» процесом, а з червня 2019 року, як кажуть, з подачі  того ж Єрмака призначений Зеленським першим (!) заступником секретаря РНБО. За час його «курування» розвідки та контррозвідки відбулось кілька гучних провалів в роботі спецслужб України через витік інформації, зокрема «вагнерґейт» та вилучення клістронів в Збройних силах Державним бюро розслідувань.

Про свавілля Конституційного суду стало відомо загалу завдяки програмі «Схеми». Тринадцять з п’ятнадцяти суддіі КС не лише спочатку пишуть заяви про самовідвід через конфлікт інтересів у розгляді справи щодо скасування частини антикорупційної реформи, але й потім самі ж голосують за відмову в задоволенні цих заяв. Судді КС влаштовують своїх дружин, дочок та інших родичів помічниками одне до одного. Водночас, «слуги» і далі практикують проштовхування «своїх» суддів в КС, незважаючи на запитувані ними ж рекомендації  Венеційської комісії.

Щоб затребувані в суспільстві ініціативи РНБО не стали просто піаром, необхідні більш конкретні кроки. І почати Зеленський може сам з кадрової політики. А згодом хоча б запропонувати реальну судову реформу, а не спроби зберегти свій вплив на суддівську систему.