Президент США Джо Байден після саміту НАТО в Брюселі заявив, що для членства в альянсі Україні слід виконати певні умови: «Вичистити корупцію, відповідати іншим вимогам, щоб почати виконувати План дій щодо членства (ПДЧ)». При цьому президент США запевнив, що «ми зробимо все можливе, щоб допомогти Україні у протистоянні з прямою російською агресією».

Хто «ми» і що означає «все можливе» Байден не уточнив, однак конкретні  заходи та імовірні кроки продемонструвала підтримка Заходу під час військових навчань Росії біля українських кордонів та ескалації напруженості навесні цього року. Оминемо пасаж Байдена про тих, хто може стати батьками-засновниками української нації: батьки-засновники української нації уже є давно, з княжих часів, Байден цього просто не розуміє. А от ті, хто подолає корупцію, справді залишаться в пам’яті нащадків.

Водночас, як позиція Байдена, так і завершальна декларація саміту НАТО чітко підтвердили: усі країни, зокрема члени НАТО, будуть відстоювати власні інтереси, а прохання і заклики чи навіть прихований шантаж з боку української влади результату не дадуть. Оскільки відмовити Україні в ПДЧ є й дуже вагомі причини – розгул корупції та відсутність верховенства права. Недарма на боротьбі з корупцією та широких і незворотних реформах наголошується в декларації саміту.

Реакція Зе-слуг була прогнозованою, але вражаюче абсурдною з точки зору здорового глузду та патріотизму: вони почали просто «з’їзджати» з теми, наче проблем з реформами не існує, а подолання корупції не є одним з надважливих національних інтересів. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що «головна перешкода до надання Україні ПДЧ саме зараз – це небажання надсилати такий сигнал РФ», що, можливо, і є правдою. А Україна, на його думку, вже зробила достатню кількість реформ, щоб отримати ПДЧ у НАТО – що точно не так.

Бо реальна праця далека від порожніх дискусій на різноманітних форумах і продукування недолугих ідей та законів. Для реальних результатів потрібно планувати і проводити системні зміни. А цього Зе-слуги робити не вміють і не хочуть, бо уже міцно вплелись у корупційно-олігархічну систему, яку насправді не планують змінювати.

Чергове цьому підтвердження – скандальні спроби поставити «на всі 100% свого» керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури через досі не ліквідований ОАСК та історія з переданням Центренерго Коломойському.

А тим часом депутатка від «слуг» Ірина Верещук радить НАТО мінятись. Бо «нам усім треба мінятись». Мінятись – поняття досить невизначене, якраз вдале для того, щоб «якось пропетляти». Щоправда, до ПДЧ в НАТО допетляти не вдалося. Як і кардинально зменшити корупцію та провести реформи, що життєво необхідно для України, незважаючи на НАТО.