Дональд Трамп п’ять разів змінював партійну приналежність. У 1987 році він зареєструвався як республіканець, потім належав до незалежної партії Нью-Йорка. У 2001 році Трамп став демократом, а через вісім років – знову республіканцем. Згодом, до президентських виборів 2016 року, він називав себе незалежним. 

Поки Трамп не став кандидатом у президенти, його світогляд також був доволі суперечливим: він неодноразово підтримував і критикував право на аборт, право на зброю та інші основні тези партійних суперечок між республіканцями і демократами в США. 

На президентські вибори Трамп прийшов з радикальними популістськими обіцянками: побудувати стіну на кордоні з Мексикою, вигнати нелегальних мігрантів (яких у США щонайменше 11 мільйонів), відмінити систему обов’язкового медичного страхування, заборонити громадянство за правом землі тощо. 

Не без допомоги сучасних технологій Трампу вдалося шокувати світову спільноту і перемогти на президентських виборах. Проте його далеко не завжди підтримували однопартійці. Одним із його найбільших супротивників був сенатор Джон Маккейн – “класичний” республіканець за духом, який неухильно підтримував Україну в протистоянні з Росією. Їхня ворожнеча була такою запеклою, що Маккейн заповів не запрошувати Трампа на свої похорони, а той, своєю чергою, заборонив публікувати прес-реліз про смерть сенатора на сайті Білого дому. 

З формальної точки зору американський президент начебто дотримується республіканського бачення держави: він пропагує зниження податків для бізнесу та вільне володіння зброєю, начебто захищає національні інтереси запровадивши програму “Купуй американське, наймай американців” і змінюючи міграційну систему країни. Втім, з ідеологічної точки зору його дуже важко назвати республіканцем. 

Свобода слова – одна з республіканських цінностей, якими знехтував Трамп. Тоді як демократи пропагують обмеження свободи слова, щоб не зачепити почуття інших (наприклад, меншин), республіканці підтримують вільне висловлення власних поглядів і думок. Дональд Трамп, натомість, веде війну з носіями цієї свободи – засобами масової інформації. Кількість брифінгів у Білому домі поступово зменшувалася за його президентства, а потім вони зникли зовсім. Останній відбувався майже 200 днів тому. Раніше їх проводили щодня. 

Сам концепт свободи слова Трамп перетворив на абсурд. В особистому твіттері він вигадує політикам і журналістам прізвиська на кшталт “недоумкувата Мікі” і “психований Джо” (про телеведучих Мікі Бжезінські і Джо Скарборо). Та республіканізм – це свобода відповідальних, тобто людей, які вміють, посівши найвищу державну посаду, підтримувати свій статус. 

Основна республіканська доктрина – не бути у волі іншого. Прихильники цієї позиції виступають проти одноосібної влади. Громада, за таким принципом, повинна брати безпосередню участь у житті країни. Крім того, народ має право протистояти певним рішенням правителям на судовому рівні. Дональд Трамп же прагне одноосібної влади чи принаймні влади політично найближчих йому людей. 

Він із захватом говорить про авторитарних правителів. Трамп назвав Володимира Путіна “чудовим хлопцем”, а лідера Китаю Сі Цзиньпіна – “прекрасним президентом” (і це в умовах торгової війни). 

Він і його найближчі соратники дратуються, що окружний суд у будь-якому штаті може заблокувати указ президента. Так було, коли суддя на Гаваях відмінив указ, за яким Дональд Трамп заборонив відвідувати США громадянам деяких мусульманських країн. “Я справді вражений тим, що суддя, який сидить на острові в Тихому океані, може видати наказ, що забороняє президенту Сполучених Штатів, користуватися законною і конституційною владою”, – сказав тодішній генпрокурор США Джефф Сеншс. 

Зрештою, щойно Дональд Трамп зрозумів, що конгрес не погодиться на фінансування стіни на кордоні з Мексикою, він оголосив на цій території надзвичайну ситуацію і таким чином відкрив фонд на вісім мільярдів доларів, щоб усе-таки досягти мети. 

Національні інтереси Трамп також захищає вибірково, хоча це основний принцип республіканізму. Він почав торгову війну з Китаєм і підвищив тарифи на китайські товари, пропагує скорочення міграції. Проте президент США заграє з Росією, яка втручалася в американські вибори 2016 року. На саміті з Путіним у Сінгапурі він навіть сказав, що Кремль насправді цього не робив. Після повернення в Америку йому довелося вибачитися і вигадати відмовку – нібито не те мав на увазі. 

Тож важко назвати Дональда Трампа насправді республіканським президентом. Ідеологічно його діяльність не відповідає засадам республіканізму й обмежується лише формальностями.