Значення судової реформи важко переоцінити. Без неї практично не запрацюють або захлинуться інші визначальні для держави реформи – земельна, реформа правоохоронних органів, зміни в економіці. Зрештою, не вирішиться питання верховенства права і творення справедливого суспільства. Це реформа, на якій замикаються остаточні чи майже остаточні рішення. Недарма кожен (без винятку!)  президент України після свого приходу до влади намагався взяти під контроль суди – від Конституційного та Верховного до районних. «Не оминула чаша сія» і президента Зеленського.

Західні та українські експерти й активісти попередньо критикували низку положень законопроекту № 1008, прийнятого Верховною Радою 16 жовтня 2019 року. Кажучи простою мовою, «правники» від Зеленського вирішили сконцентрувати найбільшу суддівську владу у Вищій раді правосуддя (ВРП), повністю підпорядкувавши їй Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККС). До того ж, слід розуміти, що ВРП працює у старому складі і до неї є багато претензій. Експерти пропонували змінити механізм формування самої ВРП, однак отримали відповідь у команді Зе, що, мовляв, для цього треба змінювати Конституцію. Водночас лише за перший тиждень роботи новообраної Верховної Ради президент Зеленський вніс законопроекти щодо восьми(!) змін до Конституції, які не стосувались ВРП. Така позиція примушує засумніватись у щирості ініціаторів судової «реформи».

Характерно, що уже в процесі прийняття закону «слуги народу» спочатку відмовилися прийняти поправку №195, яка унеможливлювала ситуацію, за якої члени Вищої ради правосуддя мали б звільняти самі себе. Однак після обіду її все-таки прийняли. Що свідчить про далеко не найкращі початкові наміри авторів законопроекту № 1008 і частковий «відступ» влади з остраху несприйняття закону як в Україні, так і на Заході.

Проте попереджувальний «дзвінок» від Заходу пролунав. Посол ЄС Матті Маасікас, Посол Великої Британії Мелінда Сіммонс, Посол Канади Роман Ващук, Генеральний директор ЄБРР в країнах Східної Європи та Кавказу Маттео Патроне та Посол ФРН Анка Фельдгузен підписали заяву-звернення до найвищих посадовців України щодо прийняття законопроекту № 1008.

Сам факт появи заяви та вагоме представництво підписантів свідчить про дуже серйозну занепокоєність Заходу щодо подальшої долі судової системи в Україні. Заява адресується Голові Верховної Ради Олександру Разумкову, відповідні копії спрямовані Прем’єр-міністру, керівнику Офісу Президента, Генеральному прокурору, першому заступнику Голови Верховної Ради, головам профільних комітетів ВР. Таке широке представництво адресатів, своєю чергою, також суттєво акцентує увагу на проблемах судової реформи.

Відзначаючи позитиви прийнятого закону, як то активізацію етичної і дисциплінарної складової судової влади чи залучення міжнародних експертів до відбору суддів, автори прозоро дають зрозуміти, що розцінюють цей проект закону лише як один із кроків більш тривалої, і водночас стрімкої судової реформи. Перелік зауважень до прийнятого закону надано в додатку і він стосується кількості та механізму відбору суддів Верховного Суду, підпорядкування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів нереформованій Вищій раді правосуддя,  створення конкурсної комісії з відбору членів ВККС та Комісії з питань доброчесності та етики при ВРП, включаючи умови участі та залучення міжнародних експертів.

Дуже показовим є побажання зустрічі з найвищими посадовцями України. Адже в разі відмови чи безрезультатності такої зустрічі стає очевидним свідоме маніпулювання влади реформою суддівської системи задля власних інтересів.

Вінцем реформотворчості «від Зеленського» є те, що рішення Конкурсної комісії та Етичної комісії  ВРП можуть оскаржуватись в скандальному Окружному адміністративному суді міста Києва (ОАСК). Про цей суд, недоброчесних суддів та імовірного впливу на нього  Портнова і керівника Офісу президента Богдана писали багато, є аудіозаписи НАБУ, які прямо свідчать про оборудки голови ОАСК Вовка та його соратників.

Однак цей абсурд, попри протести експертів та активістів, залишився в законі про суддівську реформу. Що зайвий раз показує справжні наміри команди Зе. Окружний адміністративний суд міста Києва президентом не ліквідований, він надалі існує і працює. Якими будуть результати розгляду ним справ щодо рішень Етичної чи Конкурсної комісії (а значить – ВРП і ВККС) – одному Андрію Богдану відомо.

Тим часом активісти надалі протестують, Захід попереджає, а «слуги народу» дуже повільно відступають, знімаючи в законах найбільш разючі елементи впливу влади на суддівську систему. Тому швидкої появи чесного і справедливого суду очікувати не слід – все відбувається, як і за попередніх президентів. А шкода.