У вихідні Зеленський відвідав Золоте, знову актуалізувавши питання виконання Мінських угод. Першим етапом їхньої реалізації мало бути розведення військ, яке повинно реалізовуватись після семиденного терміну «тиші», тобто відсутності вогню з обох сторін на ділянках розведення. Збройні сили України дотримувалися режиму тиші, натомість російські найманці регулярно його порушували. На тлі побоювань за долю проукраїнськи налаштованих мешканців територій, які фактично потрапляють в «сіру зону», з’явились заяви про неприпустимість розведення військ. Як альтернатива з’явилася приїзд міністра оборони Загороднюка до Золотого і постановочна  зустріч з мешканцями, які за «мир за будь-яку ціну». Невдовзі до Золотого прибули ветерани АТО, які заявили про готовність захищати мешканців від бойовиків.

Нейтралізуючи позицію патріотичних сил, влада заявляє, що питання безпеки мешканців вирішуватимуть патрулі Міністерства внутрішніх справ. Росія змінює тактику і заявляє, що буде впливати на так звані «республіки» з метою виконання Мінських угод. І як «вишенька на торті» – шоу з приїздом Зеленського до Золотого. Саме шоу – як продовження серіалу «Слуга народу», адже був навіть змонтований фільм на 24 хвилини і розміщений не лише на сайті президента, а й продемонстрований на каналах 1+1, ТРК «Україна», NewsOne, ICTV, 112 Україна.

Очевидно, ще одна серія «Слуги народу» вирішувала кілька завдань. Підтвердити мантру про «мир за будь-яку ціну» постановочними картинками – наприклад, спілкування з учителями, серед яких були учасники сепаратистських виступів, в давно закритій школі.  Разом з цим, продовжити позиціонування президента як Голобородька – «людини з народу» аж до ста грамів в сільському магазинчику і водночас сміливого і строгого керівника, який говорить на одному рівні з ветеранами АТО, «тикаючи» і називаючи їх «пацанами». Подібна розмова викликала шквал обурення у патріотів і несприйняття у людей, для яких панібратське до вульгарності «тикання» означає неповагу. Що й казати про фактично прирівнювання людей, які воювали за Україну, до «пацанів», які асоціюються зі спортивними штанами і тітушками.  Але для команди Зе це характерно: займатись пропагандою «по-путінськи» – створювати паралельну реальність, працюючи насамперед на свій електорат, який важко, в силу його здатності до критичного мислення, назвати свідомими виборцями.

Команда Зе виробила алгоритм: запускаємо ідею (як Андрій Богдан про регіональну російську мову на Донбасі), чекаємо на реакцію, на запитання і заперечення відповідаємо новим шоу. І далі робимо своє.

Шоу заміняє усе: відсутність усвідомленої програми дій щодо розвитку держави і реформ, відповіді на «незручні» запитання, оцінку роботи власних кадрів та ситуації в країні.  Використовується стандартний набір загальних гасел, які повторюються в тих чи тих інтерпретаціях тими чи тими спікерами. Мінімум конкретики. «Потрібен мир, бо гинуть люди», а те що, в аваріях на дорогах чи на водоймах гине значно більше людей і там би слід наводити порядок – нікого цікавити не повинно. «Капітуляції не буде», але саме розведення військ і рух в руслі реалізації Мінських угод і є першими кроками до капітуляції. До того ж, влада, переводячи увагу на деталі, намагається винести «за дужки» питання про те, чи потрібен взагалі закон про особливий статус Донбасу – начебто, це саме по собі вже зрозуміло.

Схоже діють щодо інших проблем. 73% громадян проти продажу землі сільськогосподарського використання – спробуємо потайки протягнути купівлю-продаж через Верховну Раду. Не вдалося – запускаємо серіал під назвою «Земельна реформа». Тому уряд створив сайт про земельну реформу, водночас обговорення намагаються звести до трьох законопроектів, кожен з яких передбачає продаж землі іноземцям та збереження чи утворення нових латифундій в Україні. Виникла проблема з імовірними хабарями для «правильного» голосування щодо ліквідації схем депутата Яценка – отримуйте шоу з поліграфом без поліграфу від «слуги народу і Коломойського» Дубінського. 

Путін вочевидь змінює тактику – від критики Зеленського, який не «протягнув» капітуляцію відразу в ейфорії перемоги, до критики «націоналістів», які заважають мирному процесу на Донбасі. Думається, тепер президент України може стати знову «хорошим», бо бореться зі «злими» націоналістами і ветеранами.  Своєю поїздкою в Золоте Зеленський уже сприяв підміні понять – винний у війні не агресор-Росія, а «погані» націоналісти і ветерани.

Поки Україна спостерігає різні владні шоу, команда Зе продовжує гнути свою лінію як в питанні Мінських угод, так і щодо продажу землі – в порядок денний Верховної Ради додані неприйнятні законопроекти земельної реформи. Паралельно в державу спокійно повертаються колишні регіонали та проросійські сепаратисти. Коломойський і далі збагачується на схемах, вимагаючи дедалі більшого, аж до Приватбанку. Реформи, насамперед судова, стоять або й не починались. Про народовладдя і референдуми слід забути. Зеленський обіцяв «не рухати» українську мову, але сам уже в Золотому послуговується російською.

Президент і його прибічники маневрами, але послідовно йдуть шляхом «папєрєдніка» Януковича.  Оскільки Зеленський все хоче робити швидко, швидше може настати і розв’язка.  Згадуючи втечу Януковича з України, ця розв’язка для «голубів русского міра» може стати несподіванкою.