Знову змова: як Німеччина домовилася з Кремлем про Україну

Міністерство закордонних справ Німеччини закликає продовжити процес розведення сил на всій території Донбасу. Це, за заявою відомства “є важливою ознакою надії для місцевого населення, що справжній прогрес у мирному процесі буде можливим”. Проте коли німецькі урядовці говорять про українське мирне населення, вони, вочевидь, мають на увазі власні політичні й фінансові інтереси.

Наприкінці жовтня Володимир Зеленський зустрівся в Японії з президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром. Попри позірно нейтральний характер повідомлень про результати розмови, сам факт такої зустрічі неабияк насторожує.  «Досягнення миру на Донбасі та завершення кровопролиття є безумовним пріоритетом для мене та моєї команди. Щиро вдячний вам за докладені зусилля для політико-дипломатичного врегулювання війни на Донбасі, постійну увагу до питання відновлення територіальної цілісності України», – наголосив Зеленський.

Довідка: Вальтер Штайнмаєр у 1993—1994 керував особистим бюро тодішнього прем’єр-міністра Нижньої Саксонії Герхарда Шредера. Кар’єра Штайнмаєра тісно переплелася з політичною кар’єрою Герхарда Шредера, довіреною особою якого він був всі сім років правління коаліції СДПН-«Зелені».

Шредер відомий своєю лояльністю до Росії. Він є членом правління російської корпорації «Газпром», головою ради директорів російської компанії «Роснафта» і головою комітету акціонерів компанії «Nord Stream AG» — власника й оператора трубопроводу «Північний потік». А ще Шредер –  іноземний член Російської академії наук і персональний друг Путіна. Він підтримує скасування санкцій проти Кремля і визнає законність анексії Криму Росією.

Ось як про нього говорить видання Bild: «Шредер протягом багатьох років на службі російських державних компаній (Газпром, Північний потік, Роснафта). Він використав подію передвиборчої кампанії СДПН для реклами позицій Кремля. Перед бізнесменами в Бранденбурзі він вимагав: санкції проти Росії через війну в Україні повинні бути зняті, бо «Крим — це давня російська територія».

В інтерв’ю німецькій газеті Aachener Nachrichten Шредер заявив: «Ви серйозно вважаєте, що який-небудь російський президент у майбутньому відіграє це рішення (про окупацію Криму)? Це реальність, яка одного разу повинна бути визнана».

Шредер і Штайнмаєр – давні друзі. Фото: merkur.de

Саме за таку позицію 8 листопада 2019 року Шредер був внесений до бази сайту «Миротворець».

А уже 14 листопада Міністерство закордонних справ Німеччини засудило внесення «друга Путіна» до бази Миротворця і заявило, що наполягає на «видаленні» сайту.

21 жовтня 2019 року вийшло інтерв’ю з  депутатом від правлячого Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Арнольдом Фаатцом, у якому він описує ситуацію з визнанням Німеччиною Голодомору як геноциду українського народу. Арнольд Фаатц говорить, що хибна позиція МЗС Німеччини про невизнання Голодомору геноцидом означає стати на коліна перед Росією.

22 листопада 2019 року Міністерство закордонних справ Німеччини оприлюднило повідомлення про зустріч його керівника Гайко Мааса з міністром закордонних справ Литви Лінасом Лінкявічюсом. У повідомленні зазначається, що керівник МЗС Німеччини «закликав сторони військового конфлікту на Донбасі до перемир’я в і розведення сил, що відкриє шлях до імплементації формули Штайнмаєра». Попри реальну ситуацію, заклик припинити вогонь він адресував до обох сторін, а не до російських найманців. Маас, до речі, член уже згаданої соціал-демократичної партії.

Нагадаємо попередню хронологію подій.  

30 травня 2019 року. У Києві відбулась зустріч голів МЗС Німеччини (Мааса) та Франції (Ле Дріан) з президентом Зеленським.

Перед візитом Маас наголосив: «Імпульс цих виборів може дати можливість вийти з глухого кута і нарешті втілити в життя мирний план Мінських угод», – а Німеччина та Франція хочуть зробити все можливе, щоб допомогти у врегулюванні конфлікту.

1 липня голова Офісу президента Андрій Богдан заявив про можливість надання російській мові статусу офіційної на Донбасі. Друга людина в списку партії «Слуга народу» Руслан Стефанчук назвав таку позицію Богдана особистою.

12 липня 2019 року під час консультацій у нормандському форматі на рівні дипломатичних радників лідерів України, Німеччини, Росії та Франції погоджується сам зміст «формули Штаймаєра» . Цей факт нова влада в Україні від своїх громадян приховала.

21 серпня відбувся візит Гайко Мааса до Москви, де він зустрівся з міністром закордонних справ РФ Лавровим. В переддень візиту російська «Независимая газета» описувала ситуацію так: «У Москви необхідності в консультаціях з німецькою стороною не було, і Мааса не запрошували». І далі: «Маасу треба довести і виборцям, і можливим партнерам корисність СДПН. <…> Безсумнівно, доля Мінських угод не може не хвилювати німецького міністра, оскільки це, по суті, найбільш яскравий проект німецької зовнішньої політики за останні роки. І, звичайно, для її сьогоднішнього творця, Мааса, просування проекту могло б стати одним з найважливіших доказів результативності зовнішньої політики Німеччини, яку він курує».

20 вересня  міністр закордонних справ України Вадим Пристайко проводить другу за два дні розмову з керівником МЗС Німеччини. «За допомогою наших німецьких друзів глава МЗС України усіма силами намагається зрушити з мертвої точки нормандський процес», – зазначає посол України в Німеччині Андрій Мельник.  

1 жовтня в Мінську представник України в Тристоронній контактній групі Леонід Кучма таки підписує документ, який фіксує  згоду на «формулу Штайнмаєра».

Схоже, Міністерство закордонних справ Німеччини, очолюване представниками Соціал-демократичної партії, ходить чи не в «підручних» у Кремля, який поступово реалізує свої плани з отримання протекторату над Україною шляхом перетворення її, фактично, в конфедерацію через запровадження особливого статусу Донбасу. З огляду на інтерв’ю депутата з проукраїнською позицією Арнольда Фаатца, перспективи від німецького політикуму для України погані.

Листівка часів УПА. Фото: pinterest.com

Зараз ми спостерігаємо нову змову Москви і Берліна для вирішення винятково власних питань за рахунок інших держав, без жодного стратегічного бачення розвитку ситуації. Так було в часи гетьмана Скоропадського, так було в 1939 році, коли підписали пакт Молотова-Ріббентропа, так відбувається зараз, коли реалізовують «формулу Штайнмаєра». Історія вчить лише тому, що вона нічому не вчить. Вона, на жаль, не навчила значну частину німецьких політиків і бізнесменів, що попередні змови з Російською імперією завершувалися для Німеччини нищівними поразками в Першій і Другій світовій війнах.  

Такі змови ведуть до ще більших людських жертв і руйнувань. Так може статися і цього разу, бо суть російської імперії не змінюється, під якими назвами вона б не діяла. Що ж до президента Зеленського – у нього ще залишається шанс, як він сам висловився, «не здати» Україну. Для цього достатньо подивитись у вічі реальності, не піддаватися власним ілюзіям і зовнішньому тиску та, головне, змінити пріоритет «миру за будь-яку ціну» на пріоритет ефективної і сильної держави. А також додати терпіння, а не бажання отримати миттєві «результати» чи особисті рейтинги.  

І найважливіше – що скаже в такій ситуації український народ? Ц 1991 році українці не піддались на тиск Заходу (коли Джордж Буш-старший і Маргарет Тетчер закликали Україну не виходити з Радянського Союзу) та погрози з боку Росії і таки вибороли Незалежність. Зараз, коли є боєздатне військо і воля значно більшої частини патріотів, треба вистояти знову.


Теги:
Коментарі: 0

Залишити відповідь