В Україні дедалі небезпечніше бути журналістом чи активістом

Рік як не стало Каті Гандзюк. Замовники її вбивства досі на волі, і на це не зважає вже друга президентська адміністрація.

Складається враження, що бути активістом чи журналістом стає дедалі небезпечніше. Новообрані чиновники не лише ухиляються від відповідей і грубо поводяться з тими, хто намагається дізнатися правду, а й відверто їм погрожують.

Чого варті лише кілька епізодів з останніх новин:

– Проти волонтерки Марусі Звіробій і депутатки Софії Федини відкрили кримінальну справу через висловлювання щодо Володимира Зеленського.

– Андрій Портнов погрожує всій редакції програми журналістських розслідувань «Схеми» публікацією усіх особистих даних і стеженням. 

«Будемо йти назустріч побоюванням і тепер публікувати дані про всі їхні автомобілі, персональні дані причетних співробітників одіозного ЗМІ, місця їхнього проживання, біографії, паспортні дані та інші реквізити до десятого коліна. Думаю, буде не зайвою і періодична показова прогулянка з біноклем біля місця проживання, аналіз приватного життя і ненав’язливий супровід в темний час доби в автомобілі з опущеними козирками і затемненим склом», – написав він.

Той самий Портнов у квітні заявив у своєму телеграм-каналі: «Друзі, думаю через кілька тижнів, крім зміни Президента, в країні почнуть відбуватися ще деякі процеси. Вони торкнуться ключових активістів, патріотів, тітушек, підконтрольних силовикам банд, порохоботів і створених на офшорні гроші лідерів думок. Упевнений, вони почнуть потихеньку зникати. Хтось до в’язниці, хтось в еміграцію, хтось під диван, хтось в лікарню, а хтось взагалі».

– Народний депутат Богдан Яременко заявив, що журналісти вчинили кримінальний злочин, сфотографувавши його інтимне листування у сесійній залі.

Перший заступник голови “Слуги народу” Олександр Корнієнко у зв’язку зі скандалом стверджував: “Є стаття в Кримінальному Кодексі за втручання в особисте життя. Тому тут я б радив парламентським фотокореспондентам бути теж уважніше, що вони роблять. Тому що на якійсь стадії це може викликати реакцію у відповідь”. 

Про те, як Юлія Мендель відштовхувала журналістів від Володимира Зеленського, а депутат «Слуги народу» Максим Бужанський називає журналістку «тупою вівцею» не варто й нагадувати. 

Досі не розслідувані вбивства Павла Шеремета і Георгія Гонгадзе. 2 листопада, у Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів, посольство США в Україні закликало владу взятися за ці справи.

З таким списком “проколів” не допоможе навіть прес-марафон (втім, і він був не надто вдалим). 

Конфлікти з журналістами – це старі практики, якими не нехтує нова влада. Проте висловлювання можновладців стають дедалі небезпечнішими. Громадський тиск і спротив – єдині методи боротьби за відкритість влади і захищеність журналістики. Українці повинні захищати тих, хто  дізнається правду і повідомляє її будь-якою ціною. Часом – ціною власної кар’єри, а у випадку Каті Гандзюк – ціною власного життя. 

Коментарі: 0

Залишити відповідь