А Вова слухає і їсть

Блог Олега Павлишина

Зеленський підписав закон про суддівську реформу, який має назву «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Цьому передувала боротьба за зміст закону, в яку були втягнені як українські, так і зарубіжні експерти й навіть інституції.

Початковий варіант законопроекту від Зеленського взагалі був спробою підпорядкувати суддівську систему владі й контролювати ухвалення рішень про призначення суддів. Дещо вдалося виправити. Втім, поправка, узгоджена в комітеті Верховної Ради, була прийнята лише з другої спроби. І це під тиском зарубіжних партнерів. Однак наступні заклики і Ради Європи, підтримані Євросоюзом, і Канади, і Верховного Суду України щодо змін для покращення змісту закону Зеленський просто проігнорував. Він не «заветував» закон і не повернув його до Верховної Ради для доопрацювання. І це найкраще свідчення про справжні наміри команди Зе.

Практика голосування за продаж землі на таємному засіданні аграрного комітету Верховної Ради, змушування міняти повідомлення командування ООС про обстріли в районі розведення військ – ланки одного ланцюга. І нехай нікого не вводять в оману маневри навколо позірно «принципової» позиції щодо «семи днів тиші» від міністра закордонних справ Вадима Пристайка під час розведення військ у Петрівському – розведення, навіть за умови обстрілів, буде проголошене.

Схоже, команда Зе послуговується принципом «а Вова слухає і їсть». Цей принцип працюватиме і щодо суддівської реформи, попри заперечення Заходу. Що уже говорити про питання здачі позицій України за «формулою Штайнмаєра» чи запровадження «дикого» ринку землі, які певними силами на Заході підтримуються.

Повна аналогія і в кадрових рішеннях – незважаючи на суспільний резонанс на посади призначаються особи, пов’язані якщо не з режимом Януковича, то напряму з Росією чи російським бізнесом. Ще одне тому підтвердження – останнє призначення, чи то пак, обрання головою НКРЕКП Валерія Тарасюка, який працював віце-президентом «VS energy» – компанії, яка представляла інтереси Олександра Бабакова, російського бізнесмена і депутата Держдуми, що голосував за анексію Криму.

Після підписання Зеленським закону про так звану «суддівську реформу», який дозволяє сумнозвісному Окружному адміністративному суду Києва (ОАСК) блокувати рішення щодо добору суддів, виникає закономірне запитання: а що ж зі справою тоді ще голови Окружного адмінсуді Павла Вовка та ще трьох суддів, яким вручили підозри ще 2 серпня 2019 року? Їх підозрювали у діяннях, які загрожують національній безпеці – і це справді так.

Проте влада вирішила займатися не Вовком, а тими, хто дізнався про його ймовірні протиправні дії. Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за скаргою суддів Окружного адмінсуду Києва щодо ймовірного перевищення службових повноважень групою прокурорів у розслідуванні «плівок Вовка» (оприлюднених розмов судді). Співробітниця Генпрокуратури Юлія Малашич заявила, що у причетних вимагають особові справи, де є їхні персональні дані. Крім того, слідчий з невідомих причин витребує матеріали кримінальних проваджень часів Революції Гідності, зокрема щодо Автомайдану.

Чомусь тихо канув в небуття і попередній скандал з неприбуттям на кваліфікаційне оцінювання аж 34 суддів ОАСК на чолі з тоді ще головою суду Вовком у зв’язку з тим, що вони начебто захворіли. Суддя Вовк (якого Вища рада правосуддя, незважаючи на записи його розмов, залишила суддею ОАСК) частково завдячує посадою Портнову, а той, як відомо, є другом голови Офісу президента Андрія Богдана. Тому позиція влади зрозуміла.

29 жовтня в Маріуполі президент назвав «неправдою» розмови про те, що влада хоче віддати Приватбанк колишнім акціонерам. Не забувши наголосити, що завжди захищатиме «лише інтереси держави Україна, інтереси кожного українця». А 4 листопада підписав дуже недосконалий закон про судову реформу, від якої залежать оці самі інтереси. До того ж він раніше заявляв, що вирішальне слово у таких справах повинен мати суд, а не влада. Можливо, йшлося про «славнозвісний» згаданий вище Окружний адмінсуд Києва, який уже ухвалював рішення на користь Коломойського і колишніх акціонерів? 

Дивує позиція експертів та активістів з питань запобігання корупції та судової реформи. Хтось відмовчується, хтось сподівається, як розуміється, на чудо.

Бо це справді чудесно – Зеленський «прозріває», перестає займатись капітуляцією за «формулою Штайнмаєра» і призначенням кадрів від Януковича й починає боротися зі своєю монобільшістю у Верховній Раді за справжню судову реформу! Та так, щоб і здоровий глузд був, і щоб Захід значних претензій не мав, і щоб нарешті реформа хоча б реально зрушила з місця.

Але чудес, як правило, не буває. Тому дуже хотілося б знати, що саме завадило зовсім «новому та інакшому» президенту Зеленському врахувати позицію експертів та країн, де панує верховенство права. І, на відміну від «папєрєдніків», започаткувати багатостраждальну судову, нехай і лагідну, але все-таки – реформу. Чи не найважливішу для зміни всієї України. А поки що уповаємо на чудо.

Теги:
Коментарі: 0

Залишити відповідь