5 листопада відбулося засідання Ради при президенті Путіні з російської мови.  Усе було б нічого, якби Росія не залишалася за своєю суттю імперією, яка в історичному вимірі перебуває в конвульсіях агонії. Тому і відбувається реставрація великого імперського шовінізму у вигляді режиму Путіна. Мова використовується як інструмент тотального гніту поневолених Росією народів, тиску на інші країни через пропаганду «русского міра», а також приводом (але не причиною) для прямої військової агресії, як це є з Україною.

Ми обрали найголовніші цитати із засідання, які доводять незмінність «мовно-імперської» політики Росії.

Російська мова як спільність

Путін: «Але головним, звичайно, була і залишається її (російської мови) значимість для нашої країни, для Росії, де вона служить основою для духовно-історичної спільності десятків самобутніх культур і народів, у величезному ступені забезпечує суверенітет, єдність та ідентичність російської нації».

З урахуванням того, що Путін сприймає Україну винятково як російську губернію, а незалежну державу розглядає як непорозуміння, українці, на переконання Кремля, також потрапляють до категорії народів, для яких російська мова є основою «духовної» та історичної спільності з росіянами – фактично народом-поневолювачем і агресором. Вигідна спільність, заснована на визискуванні інтелектуальних і матеріальних ресурсів, крадіжці історії та витравлюванні історичної пам’яті українців, голодоморах, масових вбивствах і війнах.

Російська мова як зброя

Володимир Толстой (з 2012 року – радник Путіна, з 12 серпня 2019 року – голова Ради при президенті з російської мови):

«Війна, яка ведеться в так званому цивілізованому світі проти російського слова, російської мови, дозволяє розглядати її як надпотужну грізну зброю, а отже, ця зброя має бути в постійній бойовій готовності».

Розуміння мови як зброї не нове, але в агресивних імперіях воно розглядається  саме так – зброя «надпотужна і грізна», яка має перебувати в постійній «бойовій» готовності.  

Характерна і «гібридна» репліка Путіна:

 «Володимир Ілліч (Толстой) виступаючи, сказав, що наша російська мова – це така потужна зброя і так далі. Давайте не будемо вживати таких слів. Я серйозно кажу, в цьому є зміст – не вживати цього. Чому? Бо якщо це зброя, з нею почнуть боротися як зі зброєю. Так, це сила певною мірою, така м’яка сила. Цього, мені здається, достатньо».

Незручно вийшло. Тобто, російська мова – зброя. Але є зміст не вживати таких слів, бо тоді з російською мовою почнуть боротися як зі зброєю. Тому назвемо її ніжно і красиво – «м’яка сила». Як артилерійські установки – «Гвоздика» чи «Тюльпан».

Російська мова і освіта та церква

Тетяна Кортава (проректорка-начальниця управління професійної орієнтації і роботи з талановитою молоддю Московського держуніверситету (МГУ), віце-президентка Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літератури, відома захисниця «русскіх скрєп»): 

 «Я хотіла б звернути увагу на те, що російська мова буде зберігати і поширювати свій вплив лише тоді, коли вона буде в сфері освіти. Тому нам потрібно дуже уважно стежити за напрямами освітньої політики за кордоном і входити в будь-яке середовище, яке можливе, використовуючи зокрема і ресурс дошкільної освіти, недільних шкіл, і ресурс Російської православної церкви, пам’ятаючи про те, що перші кроки в поширенні російської якраз зробили місіонери і Російська православна церква». 

Важко назвати голову Офісу президента Богдана, радника секретаря РНБО Сивохо чи депутата ВР від Слуги народу Бужанського місіонерами, але те, що ці «голуби русского міра» просувають імперську ідею в Україні, сумнівів не викликає. Та й представники Російської церкви в Україні (УПЦ МП) ні за скромністю, ні за діями (з використанням тітушок) на місіонерів не схожі.

Російська мова та інші країни

Та сама Кортава: «І що значно важливіше зараз на сучасному етапі – це зміцнення позицій російської мови за кордоном, а саме реанімація наших центрів славістики, які були у нас за кордоном, і освоєння нових територій».

Освоєння «нових територій» – це симптоматично. Тут є чим стурбуватись не лише Ізраїлю, який Путін назвав «російськомовною країною», а й іншим державам. Бо Росія під приводом захисту російськомовних втручається у справи інших держав аж до прямої чи гібридної агресії.

Путін: «Щодо Вікіпедії, тут уже йшлося про це: краще замінити її новою Великою російською енциклопедією в електронному вигляді, ми зараз якраз з колегами про це говоримо. Це буде, в будь-якому випадку, достовірна інформація в хорошій, сучасній, до речі, формі».

Щодо достовірності – очевидна неправда, бо перекручування історії ще з часів Катерини ІІ – основний «науковий» підхід московитів. Тому одразу підключився патріарх російської православної церкви Кирил, який на засіданні з’їзду Товариства російської словесності заявив, що інтернет справляє на підлітків і молодь «руйнівний вплив», а суспільство, зокрема церква (РПЦ), нездатне «дати відсіч руйнівній силі інтернету».  

Можна зрозуміти прагнення Путіна збудувати монолітну ідеологічну систему слідом за Кім Ір Сеном. Та є проблема, яка цього не дозволить, – статус імперії, бо Російська Федерація за розмірами і населенням значно більша за Північну Корею. Тут так легко не пройде.

На цьому можна було б поставити крапку, але є й позитивні цитати.

Згаданий вище Толстой сказав: “«Русскій мір» за межами Росії неухильно стискається. І те, як ми діємо сьогодні, не дозволяє не лише зупинити, але навіть загальмувати цей процес”.

Тут нічого додати чи відняти, панове імперіалісти, – російська імперія вмирає, і процес цей незворотній.