Блог Олега Павлишина

Поки українське суспільство годують міні-серіалом «профани чи розумні та мудрі керівники» з масками-шоу на телеканалі 1+1 і  сольним виступом головного митника країни в нічному клубі, серйозні люди займаються серйозними справами. Серйозними, бо на мільярди гривень.

Третього лютого виконавчий директор Нафтогазу Юрій Вітренко (син відомої «прогресивної» соціалістки Наталії Вітренко) опублікував пост про «щасливе» завершення епопеї з мировою угодою між Нафтогазом і Укрнафтою загальним обсягом близько 30 мільярдів гривень, які мають піти на погашення податкового боргу Укрнафти перед державою.

Проте є кілька маленьких «але».

11 квітня 2019 року Юрій Вітренко був призначений головою спостережної ради тієї ж Укрнафти, а влітку 2019 року Ігор Коломойський називав Юрія Вітренко кандидатом на посаду прем’єр-міністра України.

Якщо в пості Вітренко пропустити велику преамбулу про труднощі Укрнафти, можна знайти ключові слова: «Нафтогаз має отримати з держбюджету (!) компенсацію за покладені спеціальні обов’язки, розрахуватися за цей газ з Укрнафтою (загальна сума – майже 15 мільярдів гривень), а також передплатити до 14,6 мільярда гривень за газ, який Укрнафта буде видобувати і передавати Нафтогазу у майбутні періоди».

Держбюджет назва абстрактна. Насправді ж це гроші громадян України, які є платниками податків. І тут виникає основне «але» – чому за податковий борг в розмірі 30 мільярдів гривень (чи щонайменше – 15 мільярдів «компенсації за покладені спеціальні обов’язки» для Нафтогазу з держбюджету), який виник через менеджерів Укрнафти, мають розраховуватись громадяни України? Тим більше, що цих менеджерів пов’язують з конкретною фігурою олігарха Коломойського?

Детально і доказово це описано в статті директора консалтингового агентства «А-95» Сергія Куюна «Укранафта: чому Коломойський задоволений Вітренко».

Тим часом на роботі в «Укртранснафті» поновився Олександр Лазорко, який отримав посаду заступника гендиректора з питань взаємодії з нафтопереробними заводами. Посада бутафорська і «виграна» в суді. Але платити йому зарплату теж будуть люди зі своїх податків.

Вочевидь, натхненна слабкою реакцією суспільства на таке очевидний «дерибан» держбюджету, група «таваріщєй» іде далі. Шостого лютого стає відомо, що Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендує для розгляду кардинально іншу редакцію так званого «антиколомойского закону» чи «закону про Приватбанк» за номером  2571. Узагальнено, нова редакція законопроєкту передбачає можливість отримання колишніми власниками банків (зокрема Приватбанку) компенсації (!) в разі скасування через суд рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  про введення тимчасової адміністрації і початку процедури ліквідації банку або шляхом укладання угоди (мабуть, чергової «мирової») між власниками та Нацбанком і Кабміном. Про українські суди ходять легенди, про  вміння Коломойського «працювати» в судах ми знаємо, а щодо прикладу «мирової» угоди на щонайменше 15 мільярдів сказано вище.    

Пікантності цій ситуації в стилі нуар додає те, що голова згаданого вище фінансового комітету, депутат-«слуга народу» Данило Гетманцев на запит редакції «Нового врємєні» не зміг надати текст нової редакції законопроєкту на 6 (!) сторінок, яким була замінена попередня редакція об’ємом 400 сторінок. А Зеленський на запитання про ухвалення «антиколомойского закону» відповів: «Ми зробили все, щоб цей законопроект був прийнятий… Законопроект зараз переданий до комітету, він розглядається, мені здається, на цьому тижні. Я не пам’ятаю весь графік. Я впевнений, ми його теж приймемо, але ви розумієте – у нас багато партій у Верховній Раді, тому подивимося на результат. Мені здається, що це правильний закон». Незрозуміло, про яку редакцію законопроєкту говорить фактичний керівник владної монобільшості, але особливо тішать лексичні звороти про «багато партій у Верховній Раді» і «подивимось на результат». Якщо так і далі піде, то результатом ще однієї «мирової угоди» буде компенсація «з держбюджету» в розмірі уже не 15, не 30, а 45 – 55 мільярдів гривень (два мільярди доларів), про які заявляв Коломойський.

Але працювати слід комплексно. 5 лютого, через два дні після публікації поста Юрія Вітренка у фейсбуці про вистраждану «мирову угоду» між Вітренком – виконавчим директором (Нафтогаз) і Вітренком – головою наглядової ради (Укрнафта) вірний соратник Коломойського Олександр Дубінський публікує пост про збирання підписів за відставку керівника НАБУ Артема Ситника. Не оцінюючи ефективність Ситника як керівника Національного антикорупційного бюро, можна лише зазначити, що саме НАБУ займається справою виникнення податкового боргу Укрнафти і веде її в судах. Поки що зібрано 216 підписів за відставку Ситника і зареєстровано постанову про його звільнення. Голова фракції «Слуга народу» у ВР Давид Арахамія уже заявив, що в законі немає такої підстави для відставки директора НАБУ, але репутація самого НАБУ від цієї депутатської атаки кращою не стане.

10 лютого велике інтерв’ю РБК-Україна дав голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв. «Зміст угоди в тому, що цей газ виходить з “Укртрансгазу”, проходить в “Укрнафту” і приходить в “Нафтогаз”. Таким же чином, гроші за нього повинні вийти в рамках розрахунку за ПСО в “Нафтогаз”, а “Нафтогаз” переведе їх на “Укрнафту”, а та всі гроші віддасть в бюджет», – заявив він. Проте не зовсім всі гроші. «Ігор Валерійович віддає 43% цих грошей в бюджет. І 51% – “Нафтогазу”, які через акціонерне володіння теж йдуть в бюджет. Вам подобається наповнення бюджету?», – каже далі Коболєв. Цікаве «наповнення» – з бюджету в бюджет, а «по дорозі» втрата 6% і, головне, закриття за рахунок того ж бюджету податкового боргу державної компанії з міноритарними акціонерами на чолі й зовсім не бідним олігархом, який, за даними НАБУ, з цієї компанії гроші виводив. Красиво і нахабно, з залученням державних топ-чиновників і «народних» депутатів. З перспективою «мирових угод» по банках, і народ навіть знає один конкретний – перший на черзі і найбільший в Україні.   

Кругообіг газу, маніпуляцій і грошей в природі. Проблема в тому, що громадяни платитимуть – і податками, і тоді, коли за їхні ж гроші їм будуть розповідати брехню і «впарювати» чергову «нову» владу олігархи. Одним словом, кругообіг олігархів в Україні. Питання єдине – чи дозріємо до Вашингтона з новим і праведним законом?