Гучне розслідування програми «Схеми. Корупція в деталях» щодо імовірної зустрічі в Омані Зеленського з секретарем Ради безпеки Росії, колишнім директором ФСБ Миколою Патрушевим викликало не лише бурхливу реакцію соцмереж. Оперативно відреагував новопризначений керівник Офісу президента Андрій Єрмак, який перебував в Омані разом з президентом. «Це все – неправда від початку і до кінця. Де свідчення конкретних людей?», – пише він у фейсбуці.

Треба зауважити, свідчень «конкретних людей» не було і під час підписання Єрмаком протоколу радників «нормандської четвірки» 12 липня 2019 року, після якого і почався процес поступової капітуляції України за «формулою Штайнмаєра». Як не було і натяку на цей протокол в повідомленнях про згадану зустріч. Змови, як загальновідомо, люблять тишу.

Така сама тиша передувала підготовці тексту підсумкового документу «нормандської зустрічі» в Парижі 9 грудня. Коли реакцією на виступ Зеленського було «не все так і погано», а після оприлюднення підсумкового документу – «він же підписав усе, що хотів Путін».

Відома практика тотального заперечення на кшталт «іх там нєту» від Путіна. Повчальною є й історія з розслідуванням і запереченням своєї провини росіянами щодо збитого нідерландського Боїнга над територією України.

Згідно з відповіддю Офісу президента, Зеленський літав в Оман з приватною метою і за особисті гроші. Після появи фото Зеленського в Омані були організовані зустрічі з незначними «офіційними особами», хоча сам візит виявився неофіційним. Важко заперечити і очевидні факти затримки з поверненням президента в Україну після збиття українського літака в Ірані.

Є й  інформація про те, що Єрмак перебуває на постійному телефонному зв’язку з куратором «українського напрямку» від Путіна Дмитрієм Козаком і невідомо, чи знає Зеленський, про що саме вони розмовляють. І діє новопризначений керівник Офісу президента без узгодження з Міністерством закордонних справ, хоча сам він заявляє протилежне.

Схоже, чи то Зеленський з Путіним, чи то Єрмак з Козаком (читати – Путіним) домовляються про вирішення долі своїх громадян без відома і участі самих громадян. Для Росії це справа звична. А от чи пройде подібний варіант в Україні – залежить від самих українців.