Верховна Рада ухвалила два закони – про банки, націоналізовані державою, і про продаж землі сільськогосподарського призначення. Це мотивували потребою кредитів від Міжнародного валютного фонду (МВФ) і його вимогами щодо умов надання цих кредитів. Влада, як і частина опозиції, вкотре підмінила поняття і змістила акценти.

Відразу слід зазначити, що ні ОПЗЖ, ні група «За майбутнє» до опозиції не належать, оскільки одна є обслугою Кремля, а друга –  Ігоря Коломойського. За закон проголосували так: Слуга народу – 206 голосів, Європейська солідарність – 23, Голос – 13, Довіра – 12, Позафракційні – 5, ОПЗЖ – 0, Батьківщина – 0, За майбутнє – 0. Президент Володимир Зеленський перебував під час фінального голосуванні в залі. 

Слід зазначити, що в МВФ говорили про земельну реформу, а не наполягали на законі про дещо відтермінований, але все-таки «дикий» продаж землі.

З основними пунктами закону можна ознайомитися у цій статті.

Ми уже зазначали, що за наявності власних пропозицій від урядів-позичальників МВФ може їх прийняти, як уже неодноразово було з іншими країнами. Однак пропозицій саме про земельну реформу, а не про звичайний продаж землі не надходило.

Водночас для фонду першочерговим і значно важливішим було питання про ймовірне повернення націоналізованого Приватбанку у власність олігарха Коломойського. І тут також сталися несподіванки. Якщо закон про продаж землі ухвалений остаточно, то так званий закон про Приватбанк – лише у першому читанні. До того ж у ньому передбачена можливість компенсації з бюджету за націоналізацію банків. А отже – й Привабанку. Коломойський вимагає зовсім «небагато» – лише два мільярди доларів. Цікаво, чи дасть МВФ позику на 10 мільярдів доларів, які випрошує Зеленський, знаючи, що в будь-який момент два з них можуть опинитись в кишені олігарха, який має проблеми з американським і світовим правосуддям?

Схоже в Україні вже було за часів Януковича, який запросив для «розпилу» 15 мільярдів доларів і образився аж до відмови від євроінтеграції, коли йому для початку запропонували два мільярди і контроль за відповідними реформами з боку Заходу.

Зараз ситуація дещо інша, але «профани в економіці» не готові до структурних суспільних змін (насамперед – деолігархізації) і бояться навіть наразитися на гнів одного з олігархів. А от просто розпродати все, що можна, – залюбки.