Про «хорошого царя» Зеленського і «поганого боярина» Корнієнка

«Слуги народу» вирішили вчергове «зробити» українців, цього разу на місцевих виборах. Не порушуючи свою, уже відому, технологію: вкидання в суспільство своїх забаганок, далі – очікування реакції і, зрештою, поступове «відкочування» забаганок, але не до кінця, на досі вигідні для себе позиції.

Технологія, до слова, не нова. Під час правління Михайла Горбачова в період перебудови, демократизації, гласності та подальшого розвалу СРСР її значно вишуканіше й ефективніше використовувала радянська влада для протидії національно-демократичним рухам і власного самозбереження. Насамперед це було помітно у законах про вибори, коли в законодавчі проєкти додавали відверто скандальні пропозиції та «лагідніші» положення, які все одно дозволяли компартійній номенклатурі контролювати ситуацію.

Схожу «страву» українському народу підготували його «слуги» і під місцеві вибори, щедро здобрюючи її ще однією технологією: цар – хороший, а от бояри – погані.

Почалося із пропозиції зменшити місцевим органам влади субвенцію для проведення місцевих виборів з державного бюджету. На що ще 30 березня звернула увагу Центральна виборча комісія, а згодом – і депутати Верховної Ради. 26 квітня голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко дав розлоге інтерв’ю виданню «Дзеркало тижня», в якому озвучив пропозиції щодо місцевих виборів. Серед них – обов’язок партій, які хочуть пропонувати кандидатів у селі чи місті, балотуватися одночасно по всій території України – на 2/3 від усіх місцевих виборчих округів, необхідність отримання партією 5% голосів по всій території України для визнання обраними від неї на місцях депутатами.

Ще більш проблемною є пропозиція обмежити право самовисування кандидатів на виборах лише до населених пунктів, кількість мешканців яких є меншою за 10 000 осіб, тобто лише сіл. Фактично це змушування всіх кандидатів на місцевому рівні балотуватися від однієї з владних партій, яка стовідсотково переможе на виборах.

Такі «цінні» пропозиції вочевидь викликали відповідну реакцію суспільства. Проти виступили і представники місцевої влади, і позапарламентські політичні партії. І от уже 6 травня під стінами парламенту той самий Корнієнко і голова фракції «слуг» Давид Арахамія в унісон розповідали про те, що вони проти «будь-яких» обмежень партій і кандидатів на місцевих виборах. Втім, Олександр Корнієнко допустив одну «деталь» – збреження мажоритарної системи з можливістю самовисування лише в селах і селищах. Саме ця деталь і відсікає незалежних кандидатів в мери і депутати від участі у виборах.

Проте апофеозом цієї історії стало відеозвернення Володимира Зеленського увечері того ж 6 травня. Президент звинуватив конкретно не названі, але інфіковані вірусом «хитрозробленості» політичні партії в намірах змінити виборче законодавство, щоб «позбавити малі партії та безпартійних виборців змінювати свій регіон на краще». Завершив Зеленський патетично: «… тому ніяких двох третин, чи п’яти відсотків чи інших схем не буде». Чи малась на увазі вкрай шкідлива схема дозволу самовисування і мажоритарки лише в селах і селищах – невідомо. Як невідомо, чи покарає «добрий цар» Зеленський «поганого боярина» Корнієнка, який начебто перекрутив і позицію царя, і позицію партії. Бо винними знову виставляються інші, до справи абсолютно  непричетні.  

Такий виступ – дно відповідальності і верх цинізму. Адже саме від Корнієнка і виходили безпрецедентні в політичній історії України пропозиції щодо обмежень на місцевих виборах, і саме депутати від «слуги народу» перед цим проголосували за захмарні застави на місцевих виборах.

Що безсоромніша брехня, то легше в неї вірять. Тому, коли Зеленський на всю країну кричить «Тримайте злодія!», виникає єдине запитання – кого він має на увазі? Партію «Слуга народу», якій найбільш вигідні обмеження і застави на місцевих виборах, голову своєї партії Корнієнка, який і виступив з пропозиціями «двох третин» і «п’яти відсотків», чи себе?        

Коментарі: 0

Залишити відповідь