Зеленський – патріот? Аналіз інтерв’ю ВВС

Здавалось би, патріотичні сили мали б радіти, переглядаючи інтерв’ю Володимира Зеленського на ВВС. Президент говорив і про майбутнє членство України в НАТО, і про неможливість внесення змін до Конституції на вимогу Росії, і про вимогу до генпрокурорки Ірини Венедіктової щодо кроків у напрямку «посадок» корупціонерів до кінця року.

Однак навіть риторика змушує засумніватись і в щирості, і в розумінні ситуації Зеленським. Бо що означають ці кроки в напрямку посадок корупціонерів? Зокрема толерування і практична «відмазка» від справи скандальних суддів ОАСК та його голови Вовка, в яку Зеленський не може втручатись чи «давати оцінку», бо це не його повноваження. Що особливо дисонує з його втручанням і оцінками у справі вбивства Шеремета, яка шита білими нитками і розлазиться по швах за браком будь-яких доказів. І яких корупціонерів? Чи не Коломойського часом, «справи» якого далі процвітають і в Центренерго, і в Укрнафті? Процвітають «справи» і в Медведчука та Ахметова, якому через рішення Кабміну вдалося віддати назад державі орендовані ним до 2059 (!) року п’ять нерентабельних шахт Добропіллявугілля.

Повернімося до тези «НАТО – це безпека в нашому регіоні». Дуже правильний меседж. Однак було б добре його бачити на ділі, а не на словах. Янукович також до останнього просторікував про асоціацію з Євросоюзом, а зробив навпаки. Заяви і дії міністра оборони України Андрія Тарана змушують засумніватися у щирості президента. Він, наприклад, назвав повну адаптацію збройних сил України до стандартів НАТО «амбітною, але недосяжною» метою і ліквідував Проєктний офіс реформ при Міноборони (ПОР) – об’єднання цивільних експертів, які вже п’ять років брали активну участь в наближенні українського війська до стандартів НАТО.

Тут слід згадати слова одного з «найвеличніших», а точніше – найзлочинніших лідерів минулого століття, Леніна: «Кадри вирішують все». Бо на запитання щодо призначення заступником голови Офісу президента Олега Татарова «патріотична людина» і «президент України» Зеленський, який поважає Майдан, відповів гранично просто: мовляв, «ця конкретна людина нікого не розганяла». Особисто не розганяла, бо була на посаді заступника начальника Головного слідчого управління МВС. Але опікувалася питанням затримання учасників протесту, просуванням кримінальних справ проти них, розповсюджувала обвинувачення на адресу майданівців, які не доведені до сьогодні, та висувала їм ультиматуми.

Цікава риторика і щодо внесення змін до Конституції України на вимогу Кремля. Зеленський заявляє, що «будуть умови, будуть особливі умови, закон про особливий статус – це зміни в Конституції згідно з децентралізацією. Воно все має бути, я з цим згоден, але зміни Конституції, ті, які вони хочуть, вони сьогодні неможливі». Оминемо особливі умови і особливий статус, які у перспективі ведуть до федералізації чи/та окупації, як це було з Кримом. Ключове тут – сьогодні неможливі. А завтра? От і Кравчук, провайдер політики Єрмака в ТКГ, говорив: «голосів за закріплення у Конституції особливого статусу ОРДЛО в парламенті немає». Тобто не зміна Конституції неприпустима, а просто голосів немає. Це більше схоже на виправдання невиконаного завдання, ніж на державницьку позицію.

Однак в Зеленського є «віра» в те, що він зможе укласти мирну угоду з президентом Росії Володимиром Путіним, яка поверне всі тимчасово окуповані території, зокрема Крим.

У день виходу інтерв’ю Зеленського цю його чи то інфантильно-наївну «віру», чи то агітку для простаків жорстко прокоментував прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков: «Головне – врегулювати проблему Донбасу. Проблеми Криму не існує, і вона не може існувати в рамках відносин Росії з якимись країнами. Ви знаєте, що Росія докладала і буде далі докладати в рамках можливостей зусилля для того, щоб допомогти Україні вирішити проблему Південного Сходу».

Думається, українці в більшості своїй знають ціну допомоги Росії у вирішенні проблем, які вона сама і створює. І саме від українців залежить, щоб те «сьогодні неможливо» не перетворилося на «можливо, завтра». За рахунок їхньої свободи і суверенітету держави. До цього часу, попри усе, громадянському суспільству це вдавалось.

Коментарі: 0

Залишити відповідь