Конституційний суд (КС) почав розгляд справи про конституційність закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Подання до КС підготувала група з 51 депутата Верховної Ради від Опоблоку та ОПЗЖ, відомих своєю проросійською позицією. Серед впізнаваних членів групи – брат і сестра Льовочкіни, брати Добкіни, Євген Мураєв, Наталія Королевська, призабутий Нестор Шуфрич і знову згадуваний Андрій Деркач. Медведчука немає, але є власник «медведчуківських» телеканалів і партнер Тарас Козак. Текст подання і список нардепів – за посиланням. Крім того, Медведчук натомість звернувся до президента з відкритим листом, у якому закликає захистити «російську та мови національних меншин» (тобто навіть не прирівнюючи російську до мови нацменшин).

Правовий аналіз доводить, що основою подання є не юридична аргументація, а «відсутність правового обґрунтування тверджень, маніпуляція та підміна понять». Юристи, які аналізували це «подання», твердять: «Відсутність у конституційному поданні правового обґрунтування тверджень стосовно неконституційності певних положень нормативно-правового акта унеможливлює подальший розгляд КСУ такого подання. … Іншими словами, твердження про неконституційність є, а от обґрунтування неконституційності – немає». 

Однією, проте далеко не останньою, маніпуляцією є мета звернення депутатів до Конституційного суду. «У конституційному поданні вони зазначили, що Закон про державну мову порушує права національних меншин, хоча цей Закон не призначений для регулювання мовних прав меншин», – зазначають юристи.

Схожа позиція й у представника президента в Конституційному суді Федора Веніславського який зазначив, що «предметом правового регулювання цього закону не є статус інших мов… Верховній Раді варто ухвалити окремий закон, який регулюватиме статус російської та інших мов нацменшин».

Втім, в українському законодавстві, за твердженнями юристів, є два спеціальні закони, які регулюють використання мов національних меншин в Україні. «Окрім того, правове регулювання застосування мов меншин відбувається на основі статей 10, 11 та 53 Конституції України», – зазначають експерти.  

Навіть така позиція представника президента виглядає конструктивною на тлі висловлювань постійної представниці Верховної Ради в КС Ольги Совгирі, яка вважає, що «під час ухвалення рішення з питання конституційності положень мовного закону варто враховувати висновок Венеціанської Комісії щодо цього закону …».  Проте очевидно, що відповідність закону українській Конституції і рекомендації дорадчої, до того ж не завжди безсторонньої і об’єктивної структури (ми про це писали тут) – абсолютно різні речі.  

Як зазначає Цензор.нет, «за словами представниці парламенту, регулюючи мовне питання, не варто керуватися політичним контекстом, європейськими прагненнями України або конфліктом із РФ». Європейські прагнення, подобається це нам чи не дуже, зазначені в Конституції України. Війна з Росією, яку дехто сором’язливо називає конфліктом, – об’єктивна реальність.

Щодо «політичного контексту», яким не слід керуватись у регулюванні мовного питання. У вирішенні будь-яких питань нардепам слід керуватись присягою народного депутата (стаття 79 Конституції України): «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу». Наголосимо, дбати про благо Вітчизни, а не власне, та/або благо свого керівництва. Бо «політичний контекст», проти якого виступає Совгиря, вже давно озвучив голова Верховної ради Разумков, коли проголосив курс на перегляд закону про державну мову (детальніше – за посиланням). А суверенітет і незалежність, захищати які присяглися народні депутати, має прямий зв’язок як з війною, розв’язаною Росією, так і з питанням мови.

20 травня 2019 року Росія винесла на обговорення Ради безпеки ООН питання щодо закону про забезпечення функціонування української мови як державної. Рада безпеки ООН відмовилась розглядати це питання. Одним із основних аргументів відмови було твердження, що таким чином Росія здійснює тиск на Україну.  Зараз через ревізію цього закону на Україну тиснуть представники кремлівської п’ятої колони і – апофеоз абсурду – керівництво парламенту України!

Бо хто дав команду постійному представнику ВР у Конституційному Суді Ользі Совгирі зайняти відверто антиукраїнську позицію? Голова Верховної Ради, «слуга» Дмитро Разумков, перший заступник «слуга» Стефанчук чи заступниця Олена Кондратюк від фракції Батьківщина? Схоже на повний консенсус, бо жодних «окремих» думок не прозвучало. Що ж, мовне питання було передостаннім в «політичному контексті» Януковича, яке він разом з прислужниками начебто вирішив перед втечею в Ростов.  Про це пам’ятають українці, про це радимо не забувати владі.